У Литві знайшли найбільший архів антирадянських партизанів

У Маріямпільському районі Литви знайшли архів із документами литовських партизанів округи Тауро.

Про це повідомив сайт Delfi з посиланням на Особливий архів Литви.

Бідон із партизанськими документами 1940-х років знайшов фермер села Балсуляй під час орних робіт на початку вересня цього року. Він передав їх до Маріямпільського краєзнавчого музею, а музей - до Особливого архіву Литви. 

Як зазначили в архіві, це найбільший архів литовського визвольного руху, знайдений в одному місці, за останні 20 років. Побіжний огляд документів установив, що їх налічується біля 2-х тисяч аркушів.

Це видання антинацистського опору "На свободу" і "Незалежна Литва" (1943-1944), видання партизанської округи Тауро "Шляхом боротьби", накази керівника цієї округи за 1946 рік, протоколи з'їздів командирів партизанських підрозділів тощо.

В архіві кажуть, що на реставрацію такого масиву може піти не один рік.

 Так виглядали литовські "лісові брати", 1949 рік. Фото: ru.delfi.lt


Довідка:

Партизанську округу Тауро було створено 1945 року. Вона охоплювала Маріямпільський, Шакяйський і Вілкавіський повіти. До 1949 року в окрузі діяло п'ять, а згодом - три партизанські підрозділи. Останній партизан округи Юстінас Бальчюс-Плутонас загинув у 1957 році.

Загалом, проти радянської окупації Литви боролися біля 50 тис. партизанів, також відомих, як "лісові брати". За роки визвольної боротьби загинуло понад 21 тис. учасників руху Опору, членів їх сімей та прихильників.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.