Литва допоможе відновити пам'ятник Костянтину Острозькому

Уряд Литви ухвалив рішення про те, що країна повинна взяти часть у відновленні надгробного памятника видатному полководцеві Великому гетьману Литовському князю Костянтину Острозькому.

На своєму засідання в середу, 2 листопада, Рада Міністрів Литви постановила виділити до 44 тисяч євро на відновлення памятника. Про це пише сайт delfi.lt

"Ми зараз говорили про 2017 рік – виділити до 44 000 єво, а потім будемо слідкувати, щоб цей проект було реалізовано до 2020 року. Суть сьогоднішнього засідання – щоб державні установи Литви прийняли політичне рішення про підтримку даного проекту і за можливості фінансували. До цього будуть залучені багато відомств, зокрема, міністерства оборони та культури", - повідомив віце-міністр закордонних справ Неріс Германас по закінченню наради.

Надгробок на могилі Костянтина Острозького був композиційним центром Успенського собору, підірваного восени 1941 року

Нагадаємо, що Костянтин Острозький  (бл. 1460 – 1530) похований на території Києво-Печерської лаври, однак пам’ятник на його могилі було зруйновано в листопаді 1941 року, коли радянські диверсанти підірвали Успенський собор.

Костянтин Острозький як великий гетьман Великого князівства Литовського в союзі з надвірним гетьманом Королівства Польського Янушем Сверчевським 8 вересня 1514 року здобули одну з найбільших перемог часів ВКЛ, розгромивши московські війська воєводи Івана Челядніна в битві під Оршею.

Усі матеріали за темою "Велике князівство Литовське"

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.