Рештки князів Чарторийських перепоховали в Клевані на Рівненщині. ФОТО

5 травня в смт Клевані під Рівним перепоховали рештки князів Чарторийських. Це відомий литовсько-руський і польський рід, який у XVII і подальших століттях чимало зробив для розвитку Рівненського краю.

На перепоховання приїхали 25 нащадків відомого роду з Польщі, які представляли чотири покоління, повідомляє "Рівне вечірнє".

Представники роду Чарторийських. Усі фото - "Рівне вечірнє" 

Перепоховання проходило у Благовіщенському костелі Клевані. Храм був збудований на кошти князів Чарторийських. 

Рештки князів Чарторийських були віднайдені археологами Охоронної археологічної служби України саме в цьому костелі у чотирьох криптах, що під храмом. Розкопки почалися торік за фінансування обласної адміністрації та з дозволу Інституту археології України.

 

"Знайшовши захоронення, ми припустили, що це особи знатного роду, – пояснив завідувач відділу реставрації Рівненського обласного краєзнавчого музею Олексій Войтюк. – Адже в костьолі зазвичай ховали представників князівської родини або меценатів храму. Зараз проводяться аналізи кістяків, але судячи з одягу, це останки князів. Звичайно, сказати точно, що це саме останки князя Юрія Чарторийського чи Ізабелли Чарторийської, ми не можемо. Ми висовуємо гіпотези і шукаємо в підтвердження їм документи, проводимо аналізи. Це комплекс різних даних, щоб однозначно сказати, хто це такий".

 

У крипту від храмом опустили всього 15 трун із 18 останками князів Чарторийських, в тому числі дітей (згідно з католицькими звичаями рештки дітей можна ховати в одній домовині). Крипта буде ще деякий час відкрита, тож преклонитися перед родом меценатів та помолитися за їх упокій може кожен охочий.

"Наступний крок після перепоховання – проведення ДНК-тесту, – розповідає голова правління фонду "Спадок. XXI століття" Інна Львівська, ініціаторка розкопок. – Родина проживає не тільки в Польщі, також є нащадок в Австралії. Він своїм коштом готовий провести цей аналіз та реконструкцію відтворення обличчя на основі антропологічних досліджень, в ході яких дослідники повністю вимірюють параметри черепної коробки останків князів. Біля кожного поховання стоятиме портрет представника роду, як він виглядав за життя".

 

"Це вже четвертий раз, коли наша родина прибуває до України, – розповіла доктор біохімії Барбара Чарторийська. – Завдяки контактам з настоятелем цього храму в Клевані ксьондзом Юрієм, дізналися про таку урочистість і, власне, вирішили в складі родини приїхати на ці урочистості. Це таїнство, в якому ми сьогодні брали участь, є дуже важливим для спочилих в криптах цього храму. Оскільки ми маємо розуміти, що не важливо, як давно вони померли. Їхні душі живі і маємо молитися за них, щоб вони отримали спасіння".

ДОВІДКА:

Чарторийські (Чорторийські) – князівський рід герба "Погоня", що веде своє коріння від литовської правлячої династії Гедиміновичів. Родове гніздо, від якого утворилося прізвище, — містечко Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну Рівненської області).

Засновником династії був Костянтин Коріятович. Нащадки його онука князя Михайла Васильовича  (помер між 1479 і 1489), в 1567 році започаткували на Волині дві гілки роду. До середини XVII ст. Клевань була центральним володінням молодшої гілки роду.

Серед відомих представників роду Чарторийських: Миколай-Єжи (1603—61), член Сенату Речі Посполитої, волинський воєвода; його сини Флоріан-Казимир (1620—74), гнєзненський архієпископ і примас Речі Посполитої і Міхал-Єжи (1621—1692), волинський і брацлавський каштелян, брацлавський, волинський і сандомирський воєвода. 

Король Речі Посполитої (1764—1795) Станіслав-Август Понятовський теж мав коріння в роду Чарторийських. 

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.

Українська латинка в царській Росії?

У фонді Подільського духовної консисторії Державного архіву Хмельницької області потрапила на очі справа «О запрещении печатания азбук русского языка с применением польского алфавита». «А чи не йдеться про українську латинку?», – відразу подумалося, хоча важко уявити такий феномен у Російській імперії ХІХ століття