Рештки князів Чарторийських перепоховали в Клевані на Рівненщині. ФОТО

5 травня в смт Клевані під Рівним перепоховали рештки князів Чарторийських. Це відомий литовсько-руський і польський рід, який у XVII і подальших століттях чимало зробив для розвитку Рівненського краю.

На перепоховання приїхали 25 нащадків відомого роду з Польщі, які представляли чотири покоління, повідомляє "Рівне вечірнє".

Представники роду Чарторийських. Усі фото - "Рівне вечірнє" 

Перепоховання проходило у Благовіщенському костелі Клевані. Храм був збудований на кошти князів Чарторийських. 

Рештки князів Чарторийських були віднайдені археологами Охоронної археологічної служби України саме в цьому костелі у чотирьох криптах, що під храмом. Розкопки почалися торік за фінансування обласної адміністрації та з дозволу Інституту археології України.

 

"Знайшовши захоронення, ми припустили, що це особи знатного роду, – пояснив завідувач відділу реставрації Рівненського обласного краєзнавчого музею Олексій Войтюк. – Адже в костьолі зазвичай ховали представників князівської родини або меценатів храму. Зараз проводяться аналізи кістяків, але судячи з одягу, це останки князів. Звичайно, сказати точно, що це саме останки князя Юрія Чарторийського чи Ізабелли Чарторийської, ми не можемо. Ми висовуємо гіпотези і шукаємо в підтвердження їм документи, проводимо аналізи. Це комплекс різних даних, щоб однозначно сказати, хто це такий".

 

У крипту від храмом опустили всього 15 трун із 18 останками князів Чарторийських, в тому числі дітей (згідно з католицькими звичаями рештки дітей можна ховати в одній домовині). Крипта буде ще деякий час відкрита, тож преклонитися перед родом меценатів та помолитися за їх упокій може кожен охочий.

"Наступний крок після перепоховання – проведення ДНК-тесту, – розповідає голова правління фонду "Спадок. XXI століття" Інна Львівська, ініціаторка розкопок. – Родина проживає не тільки в Польщі, також є нащадок в Австралії. Він своїм коштом готовий провести цей аналіз та реконструкцію відтворення обличчя на основі антропологічних досліджень, в ході яких дослідники повністю вимірюють параметри черепної коробки останків князів. Біля кожного поховання стоятиме портрет представника роду, як він виглядав за життя".

 

"Це вже четвертий раз, коли наша родина прибуває до України, – розповіла доктор біохімії Барбара Чарторийська. – Завдяки контактам з настоятелем цього храму в Клевані ксьондзом Юрієм, дізналися про таку урочистість і, власне, вирішили в складі родини приїхати на ці урочистості. Це таїнство, в якому ми сьогодні брали участь, є дуже важливим для спочилих в криптах цього храму. Оскільки ми маємо розуміти, що не важливо, як давно вони померли. Їхні душі живі і маємо молитися за них, щоб вони отримали спасіння".

ДОВІДКА:

Чарторийські (Чорторийські) – князівський рід герба "Погоня", що веде своє коріння від литовської правлячої династії Гедиміновичів. Родове гніздо, від якого утворилося прізвище, — містечко Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну Рівненської області).

Засновником династії був Костянтин Коріятович. Нащадки його онука князя Михайла Васильовича  (помер між 1479 і 1489), в 1567 році започаткували на Волині дві гілки роду. До середини XVII ст. Клевань була центральним володінням молодшої гілки роду.

Серед відомих представників роду Чарторийських: Миколай-Єжи (1603—61), член Сенату Речі Посполитої, волинський воєвода; його сини Флоріан-Казимир (1620—74), гнєзненський архієпископ і примас Речі Посполитої і Міхал-Єжи (1621—1692), волинський і брацлавський каштелян, брацлавський, волинський і сандомирський воєвода. 

Король Речі Посполитої (1764—1795) Станіслав-Август Понятовський теж мав коріння в роду Чарторийських. 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.