На розкопках у фортеці Тягин на Херсонщині знайшли артефакти XIV ст.

П’ятий рік поспіль у Херсонській області проходять археологічні розкопки на території пам’ятки національного значення – фортеці Тягин, що у Бериславському районі. Роботи тривають у рамках Південної Середньовічної експедиції Інституту археології НАН України, яку очолює доктор історичних наук, професор Світлана Біляєва. І цього року вже є цікаві знахідки.

Про це повідомляє видання "День".

 
Фото: Іван Антипенко, "День"

Буквально за кілька днів від початку робіт, волонтерам і вченим вдалося відкопати частину фортифікаційної споруди, а 31 липня, уже наприкінці дня, знайшли фігурний камінь, який добре зберігся до наших днів.

Наразі точно сказати важко, з якої частини фортеці цей елемент і скільки йому років – потрібні експертизи й додаткові дослідження. Втім, археологи кажуть, що це дуже важлива наукова знахідка, датована ймовірно XIV століттям.

На думку науковців Інституту археології, фортеця Тягин цікава для вивчення маловідомих сторінок доби середньовіччя – історії Литовсько-Руської державності, Золотої Орди, Кримського ханства, торгівельної діяльності італійських міст (Генуї та Венеції) на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва.

Раніше, як зазначають в Інституті археології, у ході розкопок було підтверджено наявність одного з найбільших Золотоординських міст Нижнього Подніпров'я другої половини ХІІІ – середини ХІV ст. Дослідники довели побудову князем Великого князівства Литовського і Руського Вітовтом фортеці й митниці наприкінці XIV ст. та їх функціонування у XV ст.

У результаті батиметричних обстежень прилеглої частини р. Тягинки та Дніпра зафіксовано місця розташування переправ і пристані. Важливими вчені вважають знайдені речі литовської матеріальної культури – накладки на шкіряні гаманці, арбалетні болти, елементи прикрас, що засвідчують перебування вихідців із Литви на території фортеці. Також тут знайдені монети XIV-XV століття, які належали різним народам.

"Це унікальна пам'ятка. Це південь Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, до якого входило і Київське князівство. Фактично, це продовження Київської Русі і початок нашої України, – говорить Світлана Біляєва. – Тут проходить фортифікаційна лінія цього князівства. Фортеця константинопольського типу, вона дуже схожа на Тракайську... Це дуже цінний об'єкт для науки, культури, туризму".

"Знайдені артефакти вкотре спростовують історії про те, що на цих землях до Російської імперії нічого не було, і що нібито вони принесли сюди цивілізацію. Це абсурд і смішно, – додає Світлана Біляєва. – Росіяни були завойовниками, руйнівниками, які завжди приходили сюди зі зброєю і заради наживи. Про це свідчать і наші численні знахідки з інших розкопок – на Кінбурні, в Очакові".

За словами Наталі Бімбірайте, очільниці ГО "Культурний центр Україна-Литва", який щороку підтримує цю експедицію, для Литви і України – це дуже важливі кроки в дослідженні спільної історії. Разом з тим, протягом п'яти років експедицій з українських бюджетів усіх рівнів не виділялися кошти на розкопки. Тут працюють переважно волонтери.

"Тягин має великий потенціал для туризму. Сюди вже приїздять групами, дуже цікавляться литовці. Потрібно розвивати інфраструктуру, створювати туристичні й арт-об'єкти, – говорить пані Наталя. – Чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще. Тим паче, це реальні об'єкти, які підтверджують нашу давню історію і розвінчують російські міфи. Нічого вигадувати не треба, все це поруч і чекає уваги".

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.