IN MEMORIAM: професор Юрій Сливка

Відомий український історик, доктор історичних наук Юрій Сливка помер на 87-му році життя під час поїздки до Києва 9 січня.

Про це повідомив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у "Фейсбуці" в понеділок, передає "Україна молода".

"В дорозі на Київ наздогнала сумна звістка про смерть одного з моїх Вчителів – Юрія Сливки. Вічная пам'ять!", – написав В’ятрович.

Юрій Сливка народився 26 березня 1930 року в селі Новому Давидковому (нині Мукачівського району Закарпатської області) у родині ветерана австро-угорської армії. Навчався в народній школі.

 

У 1948–1953 роках Юрій Сливка навчався на історичному факультеті Ужгородського університету. Після завершення працював директором сільської школи.

Невдовзі вступив до Львівського інституту суспільних наук, де працював аспірантом під керівництвом академіка Івана Крип'якевича, згодом завідував відділом.

В останні роки життя пан Сливка працював професором Львівської державної фінансової академії, був завідувачем кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін.

Автор багатьох статей десятитомної "Енциклопедії історії України" та 5-го і 6-го томів восьмитомної "Історії Української РСР" (Київ, 1977). Як історик досліджував визвольний рух на Закарпатті й на східній Галичині у 20-30 рр. ХХ ст.

Відомими вихованцями Юрія Сливки є в. о. директора Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України професор Микола Литвин та доцент кафедри новітньої історії України ЛНУ ім. І. Франка Олена Аркуша.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.