У Харкові вийшла нова книга про "неофіційну" Шепетівку ХХ століття

"Крем-сода" для Семена Будьонного, сафарі шепетівських багатіїв на Шрі-Ланці та доля шепетівського ветерана найбільшого бою УПА з НКВД. Про все це й багато іншого — у новій книзі "Неофіційна історія міста Шепетівки та його околиць".

Під однією палітуркою зібрано сімдесят науково-популярних статей, інтерв′ю з "непомітними" старожилами й добре відомими українськими істориками, де йдеться про різні події з життя міста та довколишніх сіл у минулому столітті.

За структурою книжка є "синтезом" дописів кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Володимира Ковальчука до газет "День за днем" і "Шепетівський вісник" упродовж останніх кількох років.

Більшу частину матеріалів написано на основі широкого кола архівних документів і публікацій у пресі дореволюційного та радянського періодів.

На 80-90 % факти та події, висвітлені в праці, — незнані, адже вишукувалися по архівах, у підшивках газет "Південно-західний край", "Радянська Волинь" та в розмовах зі старожилами, найповажнішій із яких скоро виповниться 99 років.

 

Нарешті друкується багато інформації про діяльність Армії Української Народної Республіки й Української повстанської армії в північній частині Хмельниччини. Описані "гулагівські" поневіряння учасника найбільшого бою УПА з НКВД під Гурбами Володимира Мацишина, котрий нині мешкає в Шепетівці.

Уперше детально описано події 1910-х—1920-х років, коли містечко входило до Волинської губернії з центром у м. Житомир. Раніше цей період чомусь "обходили", мабуть із тієї причини, що Шепетівку пізніше включили до Хмельницької області, в складі якої місто перебуває дотепер.

Також у виданні міститься чимало подробиць із повсякденного життя шепетівчан 1950-х—1960-х, як от: електрифікація, поява перших телевізорів, дефіцити, спекуляція різними товарами, масові аварії за участю мотоциклістів і велосипедистів.

ТОП-15 запитань, на які є відповідь у книзі:

- навіщо власник шепетівських цукроварень Потоцький їздив полювати в Африку та на острів Шрі-Ланка?

- чи збили над містом Шепетівкою в 1919 році більшовицького літака з тризубом на крилі?

- які папіроси курили пасажири польських потягів під час зупинок на станції Шепетівка-1?

- що вживав замість компоту шепетівський дослідник стародавніх клинописних табличок?

- чому членів КП(б)У на місцевій митниці змушували знімати зайвий одяг?

- чим займалися до війни жителі "Шанхаю" (одного з мікрорайонів Шепетівки) і чому вони підписувалися ієрогліфами?

- в яких двох шепетівських "точках" Симон Петлюра відзначив Великдень 1919 року?

- скільки платили за склянку чорниць німецько-нацистські загарбники міста в 1941 році й чому "наклали" в капусту визволителі в 1944-му?

- що шепетівчани слухали по радіо в 1920-х і як ловили перші телепрограми Київської студії ТБ у 1960-х?

- до яких пір у Шепетівці аграрії інтенсивно використовували дуст?

- коли в місті синтетичний одяг коштував у кілька разів дорожче за одяг із натуральних тканин?

- чому міські рейсові автобуси намагалися "втікати" від пасажирів?

- як називали перших місцевих гравців у футбол і де вони в нього грали?

- чому Будьонному в Шепетівці виробляли на замовлення ситро "Крем-сода" в пляшках із гумовими корками?

- хто і коли вперше почепив на даху Шепетівської райради синьо-жовтий прапор і чому стяг там провисів менше доби?

Обсяг книги — 220 сторінок, із яких майже 40 — рідкісні ілюстрації. Книгу можна замовити, написавши автору за адресою: kov_v@ukr.net або на сторінку "Фейсбук". Вартість примірника — 80 гривень.

Публікація книги завдячує шепетівським благодійникам Віктору Ничипоруку й Вірі Кухарук, макетувальнику Леоніду Жмурку й автору палітурки Дмитру Шпаку.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.