У Харкові вийшла нова книга про "неофіційну" Шепетівку ХХ століття

"Крем-сода" для Семена Будьонного, сафарі шепетівських багатіїв на Шрі-Ланці та доля шепетівського ветерана найбільшого бою УПА з НКВД. Про все це й багато іншого — у новій книзі "Неофіційна історія міста Шепетівки та його околиць".

Під однією палітуркою зібрано сімдесят науково-популярних статей, інтерв′ю з "непомітними" старожилами й добре відомими українськими істориками, де йдеться про різні події з життя міста та довколишніх сіл у минулому столітті.

За структурою книжка є "синтезом" дописів кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Володимира Ковальчука до газет "День за днем" і "Шепетівський вісник" упродовж останніх кількох років.

Більшу частину матеріалів написано на основі широкого кола архівних документів і публікацій у пресі дореволюційного та радянського періодів.

На 80-90 % факти та події, висвітлені в праці, — незнані, адже вишукувалися по архівах, у підшивках газет "Південно-західний край", "Радянська Волинь" та в розмовах зі старожилами, найповажнішій із яких скоро виповниться 99 років.

 

Нарешті друкується багато інформації про діяльність Армії Української Народної Республіки й Української повстанської армії в північній частині Хмельниччини. Описані "гулагівські" поневіряння учасника найбільшого бою УПА з НКВД під Гурбами Володимира Мацишина, котрий нині мешкає в Шепетівці.

Уперше детально описано події 1910-х—1920-х років, коли містечко входило до Волинської губернії з центром у м. Житомир. Раніше цей період чомусь "обходили", мабуть із тієї причини, що Шепетівку пізніше включили до Хмельницької області, в складі якої місто перебуває дотепер.

Також у виданні міститься чимало подробиць із повсякденного життя шепетівчан 1950-х—1960-х, як от: електрифікація, поява перших телевізорів, дефіцити, спекуляція різними товарами, масові аварії за участю мотоциклістів і велосипедистів.

ТОП-15 запитань, на які є відповідь у книзі:

- навіщо власник шепетівських цукроварень Потоцький їздив полювати в Африку та на острів Шрі-Ланка?

- чи збили над містом Шепетівкою в 1919 році більшовицького літака з тризубом на крилі?

- які папіроси курили пасажири польських потягів під час зупинок на станції Шепетівка-1?

- що вживав замість компоту шепетівський дослідник стародавніх клинописних табличок?

- чому членів КП(б)У на місцевій митниці змушували знімати зайвий одяг?

- чим займалися до війни жителі "Шанхаю" (одного з мікрорайонів Шепетівки) і чому вони підписувалися ієрогліфами?

- в яких двох шепетівських "точках" Симон Петлюра відзначив Великдень 1919 року?

- скільки платили за склянку чорниць німецько-нацистські загарбники міста в 1941 році й чому "наклали" в капусту визволителі в 1944-му?

- що шепетівчани слухали по радіо в 1920-х і як ловили перші телепрограми Київської студії ТБ у 1960-х?

- до яких пір у Шепетівці аграрії інтенсивно використовували дуст?

- коли в місті синтетичний одяг коштував у кілька разів дорожче за одяг із натуральних тканин?

- чому міські рейсові автобуси намагалися "втікати" від пасажирів?

- як називали перших місцевих гравців у футбол і де вони в нього грали?

- чому Будьонному в Шепетівці виробляли на замовлення ситро "Крем-сода" в пляшках із гумовими корками?

- хто і коли вперше почепив на даху Шепетівської райради синьо-жовтий прапор і чому стяг там провисів менше доби?

Обсяг книги — 220 сторінок, із яких майже 40 — рідкісні ілюстрації. Книгу можна замовити, написавши автору за адресою: kov_v@ukr.net або на сторінку "Фейсбук". Вартість примірника — 80 гривень.

Публікація книги завдячує шепетівським благодійникам Віктору Ничипоруку й Вірі Кухарук, макетувальнику Леоніду Жмурку й автору палітурки Дмитру Шпаку.

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.