"То була неволя". У Києві вшанують остарбайтерів. РОЗКЛАД ЗАХОДІВ

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні пройдуть пам’ятні заходи на честь ушанування 75-ї річниці початку вивезення остарбайтерів до Третього Райху.

75 років тому розпочалося примусове вивезення населення України в Німеччину. Із часів використання рабської праці примусові роботи в Німеччині під час Другої світової війни були наймасовішим застосуванням праці іноземців в економіці окремої держави. За приблизними підрахунками, 1,7–2,4 млн українців були вивезені у Німеччину.

Перебуваючи на роботах у Третьому райху, "остарбайтери" виснажливо працювали, голодували, помирали від інфекційних хвороб і виснаження. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі у 1946 році визнав примусову працю іноземців, яку використовували в нацистській Німеччині, злочином проти людяності та порушенням норм міжнародного права.

 

Для вшанування цієї трагічної річниці 18 січня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні (Київ, Лаврська 27) пройдуть пам’ятні заходи:

12:00: "Остарбайтери" – музейна рефлексія в експозитарному просторі.

  • Презентація музейної колекції та нових досліджень проблеми заступником генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Любов’ю Легасовою
  • Спогади Надії Слєсарєвої та інших колишніх "остарбайтерів".

12:30: Українці на примусових роботах у нацистській Німеччині. До історії проблеми.

Виступи:

  • Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В'ятровича.
  • Президента Громадської організації "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність" Ігоря Лушнікова.
  • Завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України Олександра Лисенка.
  • Дослідника історії Другої світової війни, колекціонера Дмитра Піркла.

14:00: "Музейна платформа історика".

Зустріч із науковим співробітником Інституту історії України НАН України Тетяною Пастушенко. Тема: "Українські примусові робітники в нацистській Німеччині. Довгий шлях до визнання".

Також під час заходу відбудеться показ документальних свідчень українських примусових робітників.

Місце: вул. Лаврська, 27, м. Київ, Україна

Вхід вільний. Подія у "Facebook" за посиланням.

Організатори: Національний музей історії України у Другій світовій війні, Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України НАН України, громадська організація Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"

Контакти: Тел. 097 198 98 07 Аліна Малород – реєстрація преси; e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".