Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

У ніч з вівторка на середу невідомі пошкодили і обмалювали червоною фарбою меморіальні споруди Національного історико-меморіального заповіднику "Биківнянські могили".

Наслідки вандалізму співробітники зауважили вранці у середу.

На українській частині меморіалу помітні написи олійною фарбою: "СС Галичина" - на польській частині меморіалу, "ОУН-УПА курва" - на українській.

Сплюндрована польська ділянка меморіалу "Биківнянські могили". Фото понівеченого меморіалу публікує відомий польський журналіст Павєл Боболовіч у своєму twitter 
 Написи на українській ділянці меморіалу. Фото: Павєл Боболовіч
 Головний монумент меморіалу "Биківнянські могили". Джерело: facebook-сторінка Голови УІНП Володимира В'ятровича
 
 Гранітну колону на вході до польської частини меморіалу вандали намагалися завалити, але не змогли

Також пошкоджена вхідна група польської частини меморіалу. Вандали спробували повалити колону з сірого граніту.    

 

Керівництво заповіднику запевняє, що меморіал відчистять від написів якнайшвидше. А щоб відновити механічні пошкодження, скоріш за все, прийдеться зачекати теплого часу, коли відтане ґрунт. Працює слідство.

Меморіальний комплекс "Биківнянські могили" створений на пам'ять жертв політичних репресій поблизу селища Биківня у східних околицях Києва.

У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій часів комунізму. У1930-40-х роках НКВД ховало тут тих, кого кати розстрілювали у Жовтневому палаці та інших осередках терору у Києві. За іменами встановлено більше 14 тисяч розстріляних. Загальна кількість поховань точно невідома.

Відомий дослідник, колишній військовий прокурор Андрій Амонс оцінює кількість похованих у Биківні жертв комунізму в 35 тисяч. З них близька 2 тисяч польських громадян – жертви "Катинського злочину", спецоперації знищення польських військовополонених і політичних в’язнів навесні 1940 року.    

Усі матеріали "Історичної правди" за темою "Биківня"

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками