Спецпроект

В Україні вшанували 80-річчя Катинської трагедії

У Биківні під Києвом та П'ятихатках під Харковом вшанували пам’ять офіцерів Війська Польського, Корпусу охорони кордону, Державної поліції, чиновників та інших людей, вбитих 80 років тому НКВС.

У Биківні до польського військового меморіалу квіти поклали заступник Міністра закордонних справ Василь Боднар, заступник Керівника Головного управліня з питань зовнішньої політики офісу Президента України Олександр Ірхін та директор заповідника "Биківнянські могили" Богдан Біляшівський.

 

На місці поховання жертв тоталітаризму в П'ятихатках меморіальний захід організовано генеральним консульством у Харкові. Також були присутні представники обласної та міської влад.

Відбувся також молебень заучастю римо-католицького, греко-католицького, православного та протестантського духовентства.

Через карантин урочистості мали обмежений характер.

Катинський злочин – масове вбивство польських громадян, здійснене загонами НКВС впродовж квітня-травня 1940 року за наказом Йосифа Сталіна. Тоді було розстріляно понад 21 тисячу польських військовополонених та польської інтелігенції, яких було взято у полон після вторгнення Червоної армії до Польщі 17 вересня 1939 року. В'язнів тримали і вбивали у різних місцях, головним чином у Катинському лісі (поблизу села Катинь Смоленської області), в тюрмі міста Калінін (Нині Твер), Харкові, Биківні.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.