Зі шкільної програми з історії Польщі хочуть вилучити постать українофоба й антисеміта

Міністерство національної освіти Польщі подало на обговорення проект нової програмної основи з історії. У ній не знайшлося місця для Романа Дмовського та кількох інших важливих для польської незалежності постатей.

Про це йдеться в колонці засновника порталу historia.org.pl Войцеха Духа. Міністерство національної освіти подало на розгляду проект, з якого вилучили ім’я Романа Дмовського.

Відповідно ж до поки чинних програмних основ з історії для початкових шкіл, у розділах, що стосуються відродження Польської держави, "учень збирає інформацію про заслуги для Польської держави Юзефа Пілсудського і Романа Дмовського".

Вище цитований фрагмент навчальної програми замінено іншим: "Учень розміщує в часі та розповідає про Юзефа Пілсудського і його солдатів".

Постать Романа Дмовського в історії боротьби за незалежність Польщі в ХХ ст є справді непересічною.

"Діяльність Романа Дмовського в якості голови Польського національного комітету, очільника однієї з найбільших польських політичних сил – "ендеції" (національної демократії) фактичного керівника польської делегації на Паризькій мирній конференції ставлять його на одне з провідних місць серед осіб, яким Польща завдячує здобуттям незалежності у 1918 р., – говорить асистент кафедри історії Центральної та Східної Європи КНУ ім. Т. Шевченка Артем Папакін.

Окрім Дмовського нові програмні основи обійшли увагою таких діячів, які вважаються великими героями польської незалежності: Войцех Корфанти (політичний діяч, який боровся за приєднання Верхньої Сілезії до Польщі), Вінцентій Вітос (тричі прем’єр-міністр Польщі) та Ігнацій Дашинський (перший прем’єр-міністр відновленої Польщі, маршалок Сейму – соціаліст).

У зв’язку з цим, пише Дух, це призведе до продовження міфу, що поляки завдячують здобуттям своєї незалежності 1918 року виключно Пілсудському.

"Погляди Дмовського впливали на зовнішню політику Польщі, де "інкорпораційна" концепція Дмовського боролася з "федеративною" Пілсудського. Ризький мирний договір, що поділив українські і білоруські землі між Польщею та радянською Росією, був якраз тріумфом "інкорпораційної" концепції: Польща отримала території з непольським населенням, яке намагалися асимілювати", – коментує Папакін.

Захисники міністерського проекту стверджують, що викреслення прізвища Дмовського не означає, що в школі вчителі не обговорюватимуть його вклад у здобуття незалежності.

Їх аргументом є те, що програма передбачає, що "учень оцінює польські збройні та дипломатичні зусилля та перелічує державотворчу працю під час війни".

Захисники Дмовського переживають, що він уже не буде ключовою постаттю в історичній освіті молодих поляків, так я це є зараз.

Водночас, за словами Артема Папакіна, заслуги Романа Дмовського перед батьківщиною затьмарені його ксенофобськими поглядами.

Він, зокрема, був антисемітом, а також не вважав українців та білорусів за окремі нації, здатні жити у власних державах. Крім того, до 1917 р. Дмовський стояв на відвертих проросійських позиціях

"Вочевидь, такі деталі біографії і спричинили його викреслення з частини шкільної програми", – переконаний історик.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.