Розпочато зйомки бойовика про Данила Галицького. ВІДЕО

Режисер Тарас Химич оголосив, що працює над створенням нового фільму. Це буде художній блокбастер "Король Данило".

Про це повідомляє "Zахіd.net". Останнім часом режисер займався пост-продакшном своєї останньої стрічки "Жива". Але раптом Химич заявив, що зйомки нового фільму вже почалися. Працюватиме та сама команда, що створила "Живу".

"Це позитивна історія. Це історія, яка сталася давно, але на цій землі, де ми живемо. Воно безпосередньо стосується всіх нас", ― поділився думками Тарас Химич.

На телебаченні й у Мережі вже можна побачити офіційний тизер майбтунього фільму:

У центрі сюжету буде не тільки постать короля Данила Галицького, але й образ імперії, якою він керував. Атмосферу обіцяють відтворити з якомога більшою історичною точністю з ефектними батальними сценами.

"Ми вже працюємо з реконструкторами, будемо мати тренувальні табори для акторів. Все ж таки це зброя і всі мають володіти нею правильно. Обіцяємо вам розкішні постановки боїв, дуже видовищні", ― розповіла виконавчий продюсер Олеся Галканова.

За словами Химича, зйомочні локації відповідатимуть місцям історичних подій.

"Ми вибрали декілька локацій і на одній із них ми навіть хочемо побудувати таке тогочасне містечко, хочемо створити середовище. Тобто є одна локація на Прикарпатті, це буде для побудови міста. Але ми хочемо також знімати і на центральній Україні, і на Поділлі, тому що це ж держава була велика, вона не обмежувалася тільки Галичиною чи Волинню, це фактично Київська Русь", ― пояснив режисер.

Імен акторів режисер наразі не оприлюднює, але обіцяє, що обрали тих, хто несе у собі дух цієї землі. Прем'єру "Короля Данила" її творці обіцяють на 2018 рік.

Тарас Химич став відомим завдяки документальним фільмам, як от: "У рамках долі. Історія 1-ї дивізії УНА" (2005), "Золотий вересень. Хроніки Галичини 1939-1941" (2010), "Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939" (2012), "Хроніка Української повстанської армії 1942-1954" (2014), "Легіон. Хроніка Української Галицької армії" (2015).

У 2016 році режисер представив свій перший художній фільм "Жива" про долю Анни Попович, яка воювала в лавах УПА.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".