Таємниця печер Анкор Черч, що могли бути домівкою середньовічного короля. ФОТО

Печерне приміщення у Центральній Англії, яке вважали відомим лише з XVIII сторіччя, створили набагато раніше – у Середньовіччі. Такими є висновки нового дослідження.

Про це пише ВВС. Україна.

 
фото: PA MEDIA

Вчені вважають, що кімнати в печерах Анкор Черч у графстві Дербішир люди створили ще у IX сторіччі, аби там жив відправлений у заслання англо-саксонський король.

Ці печери можуть бути серед найстаріших житлових об'єктів на території Британії. Такого висновку дійшли спеціалісти з Інституту культурної спадщини при Королівському університеті сільського господарства (RAU) та компанії Wessex Archaelogy.

Печери Анкор Черч належать до переліку історичних об'єктів Великої Британії, які перебувають під охороною. Проте раніше вважали, що це природні утворення, які знайшли і почали використовувати як приміщення лише у XVIII сторіччі.

Тоді місцеві аристократи розширили їх і почали влаштовувати всередині свята.

 
фото: PA MEDIA

Керівник нинішнього дослідження, археолог Едмунд Саймонс, вирішив зібрати команду, щоб уважно вивчити цей об'єкт в рамках проєкту, присвяченого печерам Великої Британії. Результати перевищили очікування.

"Це не природна печера. Я не можу уявити процес, який створив стіни, двері, вікна, не кажучи вже про колони", - каже Саймонс.

Саймонс та його колеги провели ретельні вимірювання та дослідження за допомогою дрона, щоб відтворити початковий план приміщення, яке складалося з трьох кімнат та каплиці.

Дослідники дійшли висновку, що вузькі дверні отвори та вікна у приміщенні нагадують стародавню саксонську архітектуру.

 
фото: PA MEDIA

Подібні приміщення могли бути житлом для середньовічних відлюдників, однак географічне положення печери Анкор Черч та місцевий фольклор підштовхнули археологів до сміливіших припущень.

За кілька кілометрів від печер є англіканська церква Святої Марії та Святого Хардульфа, яку заснували у VII сторіччі. Про святого Хардульфа історики знайшли згадку на фрагменті книги XVI сторіччя:

"Святий Хардульф мешкає у келії всередині скелі, неподалік від ріки Трент".

Місцевий фольклор пов'язує Святого Хардульфа з Ердвульфом, королем північного англо-саксонського королівства Нортумбрія. Він натякає, що це одна й та сама людина.

Археолог Едмунд Саймонс переконаний, що це припущення має рацію, і король Ердвульф, якого скинули з трону Нортумбрії у 806 році, став відлюдником і оселився у печері Анкор Черч.

Слово "відлюдник" може асоціюватися у людей з образом старого бороданя, але, за словами Саймонса, в Ердвульфа, скоріше за все, були послідовники, які вважали його святим. Тож печери зробили придатними для його життя та спілкування з людьми.

"Архітектурна подібність з саксонськими будівлями, а також задокументована асоціація Хардульфа та Ердвульфа дозволяють із впевненістю припускати, що ці печери створили та розширили, щоб вони були домівкою для короля-вигнанця", - підсумовує Саймонс.

"Це дивовижно, як приміщення, яке було домівкою, могло існувати у всіх на очах 1200 років, а історики, антиквари та археологи не підозрювали про це", - додав професор археології з RAU Марк Гортон.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.

Прожекти Лаврентія Берії. Уривок з книги Богдана Гориня "Під ковпаком окупантів"

Лаврєнтій Берія — великий фахівець з удосконалення концлагерів ГУЛАГу — після смерти Сталіна раптом із деспота перетворився на "ліберала", захисника несправедливо репресованих, покривджених. Таке перетворення жорстокого чекіста на ліберала не було випадковим: Берія був сповнений віри, що наблизився той час, коли саме він очолить велику державу СССР, тому вирішив змінити про себе громадську думку.