Таємниця печер Анкор Черч, що могли бути домівкою середньовічного короля. ФОТО

Печерне приміщення у Центральній Англії, яке вважали відомим лише з XVIII сторіччя, створили набагато раніше – у Середньовіччі. Такими є висновки нового дослідження.

Про це пише ВВС. Україна.

 
фото: PA MEDIA

Вчені вважають, що кімнати в печерах Анкор Черч у графстві Дербішир люди створили ще у IX сторіччі, аби там жив відправлений у заслання англо-саксонський король.

Ці печери можуть бути серед найстаріших житлових об'єктів на території Британії. Такого висновку дійшли спеціалісти з Інституту культурної спадщини при Королівському університеті сільського господарства (RAU) та компанії Wessex Archaelogy.

Печери Анкор Черч належать до переліку історичних об'єктів Великої Британії, які перебувають під охороною. Проте раніше вважали, що це природні утворення, які знайшли і почали використовувати як приміщення лише у XVIII сторіччі.

Тоді місцеві аристократи розширили їх і почали влаштовувати всередині свята.

 
фото: PA MEDIA

Керівник нинішнього дослідження, археолог Едмунд Саймонс, вирішив зібрати команду, щоб уважно вивчити цей об'єкт в рамках проєкту, присвяченого печерам Великої Британії. Результати перевищили очікування.

"Це не природна печера. Я не можу уявити процес, який створив стіни, двері, вікна, не кажучи вже про колони", - каже Саймонс.

Саймонс та його колеги провели ретельні вимірювання та дослідження за допомогою дрона, щоб відтворити початковий план приміщення, яке складалося з трьох кімнат та каплиці.

Дослідники дійшли висновку, що вузькі дверні отвори та вікна у приміщенні нагадують стародавню саксонську архітектуру.

 
фото: PA MEDIA

Подібні приміщення могли бути житлом для середньовічних відлюдників, однак географічне положення печери Анкор Черч та місцевий фольклор підштовхнули археологів до сміливіших припущень.

За кілька кілометрів від печер є англіканська церква Святої Марії та Святого Хардульфа, яку заснували у VII сторіччі. Про святого Хардульфа історики знайшли згадку на фрагменті книги XVI сторіччя:

"Святий Хардульф мешкає у келії всередині скелі, неподалік від ріки Трент".

Місцевий фольклор пов'язує Святого Хардульфа з Ердвульфом, королем північного англо-саксонського королівства Нортумбрія. Він натякає, що це одна й та сама людина.

Археолог Едмунд Саймонс переконаний, що це припущення має рацію, і король Ердвульф, якого скинули з трону Нортумбрії у 806 році, став відлюдником і оселився у печері Анкор Черч.

Слово "відлюдник" може асоціюватися у людей з образом старого бороданя, але, за словами Саймонса, в Ердвульфа, скоріше за все, були послідовники, які вважали його святим. Тож печери зробили придатними для його життя та спілкування з людьми.

"Архітектурна подібність з саксонськими будівлями, а також задокументована асоціація Хардульфа та Ердвульфа дозволяють із впевненістю припускати, що ці печери створили та розширили, щоб вони були домівкою для короля-вигнанця", - підсумовує Саймонс.

"Це дивовижно, як приміщення, яке було домівкою, могло існувати у всіх на очах 1200 років, а історики, антиквари та археологи не підозрювали про це", - додав професор археології з RAU Марк Гортон.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.