Спецпроект

АНОНС: У Вінниці відкриється виставка про польських Правдеників народів світу

28 березня у Вінниці відкриється виставка "Самаритяни з Маркової", присвячена польській родині Ульмів — Праведникам народів світу.

Родина Вікторії і Юзефа Ульмів пожертвували своїм життям, рятуючи інші. Трагічна історія цієї родини стала поштовхом до створення у селі Марковій, де мешкали Ульми, Музею поляків, котрі віддали своє життя, рятуючи євреїв під час окупації Польщі нацистами у період Другої світової війни.

Віддаючи шану цим людям, Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці вирішило поділитися героїчною і водночас жахливою історією цієї сім'ї з українською спільнотою.

 

У 1939 році в селі Марковій Ланцутського повіту Підкарпатського воєводства мешкало тридцять родин євреїв, близько 120 осіб. Влітку та восени 1942-го більшість з них було розстріляно гітлерівцями. Але частину євреїв сховали у себе сусіди поляки.

Однією з таких родин були Ульми. Попри те, що вони самі мали шестеро дітей, Ульми прихистили під своїм дахом ще дві єврейські родини — Гольдманів та Шаллів, загалом вісім осіб.

У ті часи за будь-яку допомогу євреям окупанти застосовували смертну кару. Але, незважаючи на загрозу страти, Ульми продовжували переховувати у себе приречених на знищення єврейських сусідів.

У 1944 році на Ульмів донесли німецьким поліцаям, і 24 березня цього ж року родину та євреїв, яких вони переховували, розстріляли.

Вікторія Ульма була на дев'ятому місяці вагітності, найстаршій донечці Ульмів, Станіславі, було 8 років. Батьків було вбито на очах дітей перед власним будинком. Дві єврейські сім'ї розстріляно всередині будинку.

У 1995 році Вікторію і Юзефа було зараховано до Праведників народів світу, а в березні 2016 року. в селі Марковій відкрито Музей, присвячений усім полякам, які відчайдушно рятували євреїв та заплатили за це своїми життями та життями своїх дітей.

У відкритті візьмуть участь представники Інституту національної пам'яті Польщі.

28 березня, вівторок, 17.00

Місце: Вінницький обласний краєзнавчий музей, Вінниця вул. Соборна, 19.

Організатори: Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці та Вінницький обласний краєзнавчий музей.

Вхід вільний.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.