Найпростіший в Європі доступ до архівів КГБ — в Україні — експерти

Експерти відзначають, що українське законодавство по доступу до архівів КГБ — одне з найліберальніших у Центральній і Східній Європі. Втім, залишаються проблеми оцифрування та політичні ризики у випадку затягування зі створенням Архіву національної пам’яті.

Кожна країна має власну специфіку декомунізації, та українське законодавство у частині відкриття архівів радянських спецслужб є одним із найліберальніших серед інших країн посткомуністичного блоку. Такий висновок зробили автори аналітичного звіту про європейські законодавчі практики декомунізації 12 квітня в Українському кризовому медіа-центрі.

Сергій Рябенко, юрист Українського інституту національної пам’яті, розповів про основні законодавчі тенденції з декомунізації у країнах Центральної та Східної Європи, які він поділяє на три групи:

  1. коли декомунізація охоплювала всі або більшість сфер життя (Чехія, Польща, країни Балтії)

  2. коли декомунізація торкалась лише окремих сфер (як-то люстрація, відкриття архівів, заборона комуністичної символіки) (Німеччина, Албанія),

  3. коли декомунізація не відбулась взагалі або мала формальний характер (Білорусь).

Пан Рябенко підкреслив, що українською особливістю є максимально ліберальний закон про доступ до архівів: "Український закон "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років" дозволяє кожному отримати доступ до документів, просто написавши відповідну заяву. Архіви не мають права вимагати платню за ознайомлення зі справою, також безоплатним є копіювання власними технічними засобами".

Дмитро Мєшков, Сергій Рябенко і Андрій Когут

До прикладу, в Угорщині дослідники для роботи в архіві мають надати дослідницьку ліцензію від опікунської ради. Разом з ліцензією подається детальний план дослідження, список публікацій та заява про підтримку від дослідницького інституту на основі плану дослідження.  

Директор ГДА СБУ Андрій Когут зауважив, що за два роки чинності "декомунізаційного пакету" законів зросла кількість звернень до архіву від дослідників та пересічних громадян. 

"Порівняно з 2014 роком динаміка звернень зросла на 138%. Такі показники ще раз підтверджують, наскільки закон був затребуваним громадянами, які мають право вільно отримати інформацію про минуле своїх родин та країни", — наголошує очільник архівної установи.

Один із іноземних дослідників, який зараз працює з архівними справами у читальному залі ГДА СБУ, — др. Дмитро Мєшков, науковий співробітник Nordost-Institut (Інститут історії та культури німців у Північно-Східній Європі) розповів про власні враження від роботи архіву та порівняв його із роботою в аналогічних установах у Німеччині. 

"Мій досвід роботи в архівах переконує, що Україна безсумнівно, зможе збагатити європейську практику засудження тоталітарних режимів своїм власним, гідним уваги досвідом", — зауважив дослідник.

Андрій Когут підкреслив, що для закріплення результатів реформи слід завершити виконання закону і створити незалежний від силових органів (які зараз зберігають документи ЧК-НКВД-КГБ) Архів Інституту національної пам’яті.

Фізичне переміщення архівних матеріалів, за європейським досвідом, забезпечить сталість доступу та обмежить ймовірні політичні впливи силовиків. Як відомо, днями Український інститут національної пам’яті оголосив конкурс на директора такої установи.

Також організатори презентували відеоролик "Архіви КГБ: доступ відкрито", який пояснює, куди звертатись та які дані потрібно знати, щоб знайти інформацію про своїх рідних.

Довідка: Кількість звернень до ГДА СБУ у 2012 становила 1237, у 2013 — 1448, у 2014 — 1329, у 2015 — 2160, а у 2016 — 3161. Також до установи приїжджає все більше іноземців — у 2014 році архів відвідали 35 дослідників, у 2015 році — 42 , у 2016 — 80.

За даними експертного опитування Центру Разумкова, оприлюдненого у квітні 2017 року, 69% експертів вважають, що українська політика декомунізації позитивно впливає на формування спільної загальнонаціональної ідентичності українців.

Аналітичний звіт "Європейські законодавчі практики декомунізації: висновки для України" можна знайти в електронному форматі на сайті Центру досліджень визвольного руху. Видання здійснене в рамках діяльності та за підтримки "Реанімаційного пакету реформ". Автори Сергій Рябенко та Андрій Когут аналізували практику Чехії, Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Німеччини, Словаччини, Болгарії, Албанії, Угорщини, Молдови, Грузії та Румунії.

Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?

4 вересня 1984 року поета Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у житловій камері бараку колонії особливо-суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Бездиханне тіло поета Стуса – у карцері, у цей самий день, роком пізніше. "Серце не витримало, з кожним може бути…" - передають слова табірного гебіста.

Ольга Ільків, зв'язкова Романа Шухевича

Оля опинилася перед вибором – ковтнути ампулу з отрутою і видати ворогам важливу адресу, чи ковтнути адресу і пережити тортури. Вона вибрала перше

Від листа до ГУЛАГу: як МҐБ цензурувало пошту про операцію «Запад»

На Великдень 1948 року отець Володимир Марущак готував особливу проповідь. Він знав, що попри заборони й обмеження нової влади, відсвяткувати воскресіння Христа збереться чимало людей. 2 травня він відправив службу у старовинній церкві села Новий Кропивник, а тоді — виголосив промову, яка викликала сльози у багатьох присутніх

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.