Вірменія готує базу даних жертв геноциду вірмен 1915 року

Національний архів Вірменії готує унікальну базу даних жертв геноциду вірмен 1916 року в Османській імперії.

Про це пише агенція "Новости Армении" з посиланням на директора архіву Аматуні Вірабяна.

"У базі на даний момент наявна інформація про біля 100 тис. людей, робота на її створенням триває, і я не сумніваюся, що одного дня ми заявимо, що роботу завершено", — заявив Вірабян і додав, що постійно з’являються нові імена і факти, які вносяться в базу.

За його словами, база даних буде доступна тільки в електронному форматі, коли в ній буде зібрано відомості про 300 тис. вірмен, що стали жертвами геноциду 1915 року.

"Робота над створенням бази даних ведеться з 2014 року, кожного року ми поповнюємо її на біля 30 тис. імен і даних. У базі даних указано прізвище, рік народження, місце народження, час і місце смерті людини, її професія, а якщо це дитина, то вказуємо й імена батьків", — повідомив Вірабян.

Він додав, що інформацію збирають з різноманітних архівів з усього світу: з архіву вірменської єпархії Єгипту, архіву книгосховища "Нубарян Матенадаран" у Парижі й інших, однак отримати доступ до турецьких архівів поки не вдалося.

"Зараз турецькі архіви стали більш-менш загальнодоступними, порівняно з п’ятьма роками раніше, і там справді збереглися дані про переписи населення, в яких числяться також імена вірмен, які проживали в Туреччині. Однак проблема в тому, що в нас немає спеціалістів, які б володіли османською мовою для перекладу цих документів, адже вони написані не турецькою мовою, а саме османською", — сказав Вірабян.

Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.