Оцифровано документи про операцію "Вісла". СКАНИ

До 70-річчя примусової депортації української національної меншини в комуністичній Польщі стали доступні он-лайн документальні свідчення злочину.

Кожен може переглянути он-лайн підбірку документів про перипетії примусового виселення близько 150 тисяч українців у 1947 році з теренів, що відійшли до Польщі після Другої світової війни — Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.

Документальні свідчення про операцію "Вісла" зробили доступними кожному Центр досліджень визвольного руху та Архів Служби безпеки України в Електронному архіві визвольного руху.

Оцифровані документи показують, що операція проводилась комуністичним польським режимом за погодженням з СРСР та Чехословаччиною. Виселення здійснювали за етнічною ознакою, а головною причиною вказували боротьбу з українським підпільним визвольним рухом.

Українська повстанська армія тоді контролювала значну частину Закерзоння, захищаючи українську громаду від репресій польської комуністичної влади та продовжувала боротьбу за незалежність. Але її діяльність була б неможливою без підтримки місцевих жителів.

 Перша сторінка Інструкції щодо здійсненню угоди між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян з території УРСР за 1944 р.

Тому влада вирішила застосувати злочинний принцип колективної відповідальності і повністю вигнати всіх українців із їх домівок — чоловіків, жінок, дітей, старих. При цьому люди втрачали майно, а часто навіть не мали куди поселитися на новому місці.

Оцифровані документи показують, що комуністичні спецслужби Польщі та Радянського Союзу були добре поінформовані про сили українських повстанців. Три армії, які були задіяні для виселення, щонайменше вдесятеро перевищували кількість повстанців, але насамперед займалися депортацією, а не воєнними діями.

Тому сьогодні події "Вісли" кваліфікують як етнічну чистку, воєнний злочин та злочин проти людяності.

Водночас упівці намагались налагодити стосунки з цивільним польським населенням. Українська повстанська армія розуміла, що і поляки, і українці опинилися під тоталітарним тиском.  

"Одна з опублікованих інструкцій УПА закликає українців підтримувати місцеву польську меншину, адже це мало стати однією з передумов створення антибільшовицького блоку поневолених народів", — коментує директор Архіву СБУ Андрій Когут.

 Протокол терору здійснюваного Військом Польським та Громадянською міліцією в с. Переводів  29.04.1946 р. 

Серед оприлюднених документів можна знайти таке: повідомлення про сутички УПА з польськими військовимипротоколи допитів осіб пов’язаних з українським повстанським рухом, доповідна записка про підсумки репатріації поляків з території СРСР, листи, вилучені в упівців, протокол договору між СРСР та Польською Республікою про обмін територіями та ін.

28 квітня 1947 року, розпочалася операція польської комуністичної влади, під час якої викинено з рідних домівок майже 150 тисяч українців. Людей вивозили за сотні кілометрів, тих, хто намагався вчиняти спротив – вбивали.

Операцією "Вісла" Польща "очистила" від українців їх етнічні території і поклала край українському визвольному руху на цих землях (не залишилося людей, які його підтримували), вирішивши таким чином "українську проблему в Польщі".

 Вісті з Перемищини за лютий 1947 р., в яких ідеться про хід здійснення акції "Вісла"

Ця операція стала завершальним акордом Другої польсько-української війни, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни, розпочавшись 1942 року на Холмщині (тепер територія Польщі). Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки – бажали відновлення довоєнних кордонів.

Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій. Найбільш брутальним етапом цього стала операція "Вісла" у 1947 році.

Нагадуємо, що напередодні річниці трагедії, українські науковці та громадські діячі звернулись до українського та польського парламентів з проханням засудити акцію "Вісла" як ще один злочин комуністичного тоталітарного режиму.

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого он-лайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізовується спільноЦентром досліджень визвольного руху, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Сьогодні в Е-архіві доступні копії 24010 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.