In Memoriam. Помер поет і політичний діяч Борис Олійник

30 квітня на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер визначний український поет і політичний діяч Борис Олійник.

30 квітня о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер легендарний український поет Борис Олійник.

Про це повідомляє Михайло Маслій на своїй сторінці у Facebook, перадає газета "День".

"Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: "Писати, як живеш, а жити, як пишеш". Активною громадянською позицією Борис Олійник довів, що поет відповідає за все, що було до нього, що відбувається за його життя і що буде після нього. "Я тим уже пишаюся, що українець зроду", — класика, яка також належить перу і діям цієї багатогранної особистості ", — пише Маслій.

Дану інформую також підтвердили в близькому оточенні поета.

 

Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанджарського р-ну Полтавської обл. З 1958 року працював у газеті "Молодь України", журналах "Ранок", "Дніпро" і "Вітчизна" на посадах від кореспондента до головного редактора.

З 1971 по 1974 рік — заступник голови правління Спілки письменників України. З 1976 по 1991 рік — Секретар Спілки письменників України та СРСР. 

У травні—червні 1986 року одним з перших побував у Зоні відчуження, звідки вів репортажі на Центральному телебаченню СРСР і України

Член КПРС з 1961 року, член ЦК КПУ в 1990—1991 роках і член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Обирався депутатом Верховних Рад СРСР (1989—1991), депутатом Верховної Ради УРСР 10, 11 скликань (1980—1991), народним депутатом Верховної Ради України 1—4 скликань (1992–2006). 

Борис Олійник все життя був переконаним комуністом, одним із тих, хто ініціював відродження Комуністичної партії України в 1993 році, вважався лідером націонал-комуністичного її крила. Єдиний з-поміж депутатів-комуністів підтримав Помаранчеву революцію, після голосування за призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром України в 2005 році виключений з КПУ.

 

З 1996 по 2006 рік — віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи. Дійсний член Національної академії наук України (з 1990 року). З 2010 року — Голова комітету з Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

У 2013 році був членом Громадського комітету "Примирення між народами", спрямованому на збереження взаєморозуміння та добросусідства між українцями й поляками. 

Лауреат Державної премії СРСР (1975 рік), Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983 рік), багатьох інших премій і нагород. Герой України (2005 рік)

Автор понад 40 книг поезії, статей та есе, які перекладені російською, чеською, словацькою, полсьькою, сербською, румунською, італійською та ін. мовами. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" вийшла в 1962 році. 

Найвідомішими вважаються збірки "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988). 

Висувався на здобуття Нобелівської премії у 2012 році.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.