28 червня – 100 років першому українському уряду. ІНФОГРАФІКА

28 червня виповнюється сто років, як у 1917-му Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний Секретаріат – перший уряд України. .

На нього покладалося втілення у життя головного постулату Першого універсалу, ухваленого кількома днями раніше: "Однині самі будемо творити наше життя", нагадує Український інститут національної пам'яті.

До компетенції Генерального Секретаріату передавалися справи внутрішні, фінансові, продовольчі, земельні, хліборобські, міжнаціональні та інші в межах України. До його першого складу увійшло 8 Генеральних секретарів і Генеральний писар (детальний склад уряду – за посиланням).

 

Середній вік членів уряду становив 36 років. Найстаршому – Генеральному секретарю освіти Іванові Стешенку виповнилося на той час 44 роки, а наймолодшому – Генеральному писареві Павлу Христюку – 27. Очолив уряд відомий тоді в українському середовищі письменник і політик Володимир Винниченко.

Як згадував Винниченко, в основі роботи першого уряду був не примус, а моральний авторитет і довіра людей.

 

Упродовж перших місяців Генеральний Секретаріат працював у будівлі Педагогічного музею, де також відбувалися засідання Центральної Ради (нині – Будинок вчителя по вул. Володимирській, 57).

Восени 1917-го уряд отримав у своє розпорядження вільні приміщення у готелі "Савой" на вул. Хрещатик, 38.

 

Цей будинок, як і більшість забудови центральної вулиці Києва, був підірваний енкаведистами у вересні 1941-го. Тепер на цьому місці розташована будівля Київської міської ради (Хрещатик, 36).

Із ухваленням Четвертого універсалу Центральної Ради, яким проголошувалась незалежність Української Народної Республіки, Генеральний Секретаріат змінив назву на Раду Народних Міністрів.

 

До 100-річчя першого уряду Український інститут національної пам’яті підготував соціальну рекламу, яку цими днями оприлюднюємо на інтернет-ресурсах УІНП.

Більше інформації про Українську революцію 19171921 – на сайті Інституту.

Інфографіка

Соціальна реклама

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.