Спецпроект

У Казахстані відкрили пам'ятник жертвам казахського голодомору. ФОТО

31 травня в День пам’яті жертв політичних репресій у м. Алмати в Казахстані відкрили пам’ятник жертвам голодомору 1931—1933 років.

Монумент із бронзи та гарніту встановили у сквері Карагайли на перехресті вулиць Кабанбай-батира і Науризбай-батира, передає "Forbes. Казахстан". Він являє собою триметрову скульптуру матері, яка притискає до грудей знесилену від голоду дитину. Автори проекту, що має назву "Ана", — Дулат Усенбаєв, Айдос Буркітбаєв і Канат Бегулієв.

 Фото: Серікжан Ковланбає

За словами акіма (голови адміністрації) міста Бауиржана Байбека, пам’ятник відкрито на доручення президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. "Образ матері, яка пригортає до грудей знесилену від голоду дитину, уособлює всю скорботу казахського народу. Мати — це джерело всього сущого, основа нації, гарантія майбутнього", — сказав Байбек.

За період з 1918 по 1933 роки в Казахстані загинуло, за різними даними, понад 3 млн осіб, у тому числі з 1931 по 1933 роких загинуло біля 1,7 млн людей. Жертвами реперсій 1937—1938 років стало понад 100 тис. казахстанців.

 Фото: Серікжан Ковланбаєв

"Дивлячись на свого слабкого й беззахисного сина, її серце обливаєтсья кров’ю від горя й безвиході. Тонкі руки й ноги хлопчика звисають, він не має сил обійняти свою матір, очі його привідкриті. Коло ніг жінки лежить перевернутий догори догори дном порожній казан", — пояснили автор скульптури.

На відкриття пам'ятника прийшли представники місцевої влади, громадські діячі та нащадки реперсованих і жертв голоду.

За даними казахського демографа Макаша Татімова, під час казахського голодомору загинуло 2 мільйони 350 тис. казахів, що складало 51% від загальної чисельності казахів (4 мільйони 200 тис., що проживали в Казахській РСР).

Найбільш постраждали північні, скотарські, райони республіки. Основною причиною була насильницька реквізиція худоби з боку радянської влади, а також примусовий перехід на осідлий спосіб життя.

Десять слів про Євгена Сверстюка

Якось у дитинстві Євген Сверстюк на запитання: ким ти хочеш бути, відповів: «Хочу сидіти в тюрмі за Україну». У сім’ї, де брат Дмитро загинув в УПА, а брат Яків був засуджений за діяльність в ОУН, Євген дитиною не бачив іншої стежки як продовження їхньої боротьби. Його зброєю було – Слово. І за нього таки відсидів 12 років концтаборів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.