АНОНС: "Розсекречена історія ХХ сторіччя" — авторська екскурсія Олександра Іщука

Які таємниці приховували архіви радянських спецслужб? Як знахідки, зроблені в розсекречених архівах, змінили уявлення про причини та перебіг знакових подій української історії ХХ сторіччя: Українську революцію 1917-1921 рр., Голодомор, діяльність ОУН та УПА?

У межах проекту авторських екскурсій від Національного музею історії Уукраїни запрошуємо на екскурсію-лекцію українського історика, дослідника українського визвольного руху та архівів радянських спецслужб, завідувача відділу історії України ХХ ст. Історичного музею Олександра Іщука.

 

Автор має намір разом з відвідувачами порівняти той світ і те бачення подій та явищ, які просувала радянська пропаганда, з тими фактами, які стали відомими завдяки розсекреченню архівів. Під час заходу будуть продемонстровані унікальні архівні фото та документи.

Автор екскурсії готовий до дискусії та не має наміру ухилятися навіть від найгостріших питань відвідувачів. 

Субота, 10 червня, 16.00.

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2).

Повна вартість — 75 грн (купувати вхідний квиток не потрібно). Прохання попередньо зареєструватися за формою: https://goo.gl/SKUvsZ.

Додаткова інформація за телефоном (044) 278-48-64.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.