Спецпроект

АНОНС: Круглий стіл: "Колаборація у Голокості в Україні" у Львові

17 липня Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи у співпраці з програмою “Єврейських студій” Українського Католицького Університету проведуть круглий стіл: "Колаборація у Голокості в Україні: колективний портрет, мотивації, локальні особливості".

У наші дні одним з важливих викликів для українського суспільства залишається "подолання" складного минулого. Історія українсько-єврейських стосунків та колаборації у Голокості неєврейського населення в період нацистської окупації часто є предметом політичних дебатів, ідеологічних суперечок та інструменталізації, а не дискусій професійних істориків.

 

Тімоті Снайдер у своїй книзі "Чорна земля", розглядаючи ситуацію з погромами в Західній Україні влітку 1941 року, висловив думку про те, що велика частина українців, які брали участь в цих акціях в Галичині та на Волині були в 1939–1941 роках радянськими колаборантами.

До таких висновків він дійшов, дивлячись на події в цих регіонах через призму того, що він називає "подвійною окупацією". Йому опонує інший історик – Омер Бартов, який стверджує, що члени ОУН, як і ідеологія цієї партії, зіграли значну роль в розпалюванні антисемітських настроїв в Галичині та на Волині в 1941 р, а отже – спровокували і радикалізували погроми та подальші переслідування та вбивства євреїв в Україні.

Хто з них має рацію? Чи підходять схеми, запропоновані Снайдером чи Бартовим для регіонів центральної та східної України?

Організатори сподіваються, що дискусія стане початком для більшої ініціативи українських та зарубіжних дослідників з вивчення, обговорення та осмислення проблеми.

Учасники дискусії:

Микола Балабан – аспірант УКУ, досліджує історію Львова під час перших двох тижнів німецько–радянської війни.

Павел Маркевич – аспірант Ягеллонського університету, досліджує історію Українського Центрального Комітету у Кракові (1940-1945).

Юрій Радченко – кандидат історичних наук, директор Центру дослідження міжетнічних відносин Східної Європи, постдокторальний дослідник Університету імені Бен Гуріона у Негеві. Досліджує історію Голокосту, українсько-єврейські стосунки, європейські праворадикальні рухи 1920-1940- х-рр. та колаборацію у Східній Європі в період Другої світової війни.

Андрій Усач – незалежний дослідник. Вивчає нацистський окупаційний режим в Україні, місцеву колаборацію та Голокост.

Модератор: Василь Расевич – кандидат історичних наук, дослідник Центру міської історії Центрально-Східної Європи.

В рамках заходу відбудеться лекція професора юдаїки і єврейської історії історичного факультету Північно-західного (Northwestern) університету в Чикаго Йоханана Петровського-Штерна "Місцеве населення, колаборація та Голокост в Україні: новітня історіографія, перспективи розвідок".  

Понеділок, 17 липня, 16.00

Місце: Академічний корпусі Українського Католицького університету (Львів, вул. Козельницька 2а), ауд. 405.

Організатори: Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи, програма "Єврейських студій" Українського Католицького університету.

Контактна інформація: Артем Харченко, +380975435364, ethnickh@gmail.com, https://ethnickh.wordpress.com

Вхід вільний.


 

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.