Верховна Рада прийняла за основу новий закон про реабілітованих

11 липня Верховна Рада України прийняла в першому читанні нову редакцію закону про реабілітацію жертв радянських репресій. У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", передає "Лівий берег".

За відповідний законопроект №6574 проголосували 245 народних депутатів.

Законопроект встановлює, що формами репресій у 1917-1991 роках могли бути страта, позбавлення чи обмеження волі, примусове запроторення здорової людини в психіатричну лікарню, позбавлення громадянства, висилка, депортація, розкуркулення, експропріація майна, інтернування і т.ін.

Ознаками репресій у законі визначено факт звинувачення чи засудження: 

за статтями 57-64, 67, 68, 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УРСР у редакції 1922 року;

ст. ст. 54 (1) -54 (6), 54 (7) -54 (14), ч.2 ст.58, ч.2 ст.58 (1), ст.67, ст.75 (1), ст.80, ч.1 ст.80 (1), ст.81, 85 (1), 110-114 Кримінального кодексу УРСР від 1927 року;

ст. ст. 56, 57, 58, 61, 62, 62 (1), а також ст.64 у частині участі в антирадянській організації, ст. 187 (1), ч.1 ст.187 (2) Кримінального кодексу УРСР від 1960 року;

ст. 7 Закону "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 1958 року;

ст. ст. 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні від 1927 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про заходи зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і боротьби з куркульством" від 1930 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" від 1932 року (т.зв. "закон про три колоски") і цілої низки інших радянських документів.

Рішення про визнання особи реабілітованою або постраждалою від репресій ухвалюватимуть комісії з питань реабілітації. У комісію можуть звертатися репресована особа, її спадкоємці, будь-який член родини репресованого, омбудсман, Український інститут національної пам'яті, громадські організації, які працюють у сфері вивчення історії України 20 століття або допомагають жертвам репресій тоталітарних режимів.

Ухвалення нового закону обумовлене тим, що чинний документ не повною мірою охоплює категорії осіб, які були незаконно засуджені в роки існування комуністичного режиму за діяння, які не вважають злочинами в цивілізованому суспільстві.

Зокрема, чинний закон не дає право на реабілітацію особам, які були засуджені в позасудовому порядку. Також у ньому немає чітких визначень термінів і понять, які стосуються політичних репресій, мотивів репресій, позасудових органів і т. ін.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.