У Харкові відкрили меморіальну дошку Петру Григоренку. ФОТО

Сьогодні в Харкові встановили меморіальну дошку на честь визначного українського дисидента, члена-засновника Української Гельсінської групи, борця за права кримськотатарського народу генерала Петра Григоренка.

Про це написав на своїй сторінці у "Фейсбуці" представник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Харківській област Євген Маслов, який був присутній на події.

 Фото: Євген Маслов
Фото: Станіслав Чепурко 

Меморіальний знак відкрили на будівлі гуртожитка Харківського політехнічного інституту "Гігант" за адресою: вул. Пушкінська, 79 з приводу 110-ї річниці від дня народження Петра Григоренка, яка минула 16 жовтня. Автор і скульптор дошки - Дмитро Іванченко.

 Фото: Євген Маслов

У церемонії відкриття взяли участь: син дисидента Андрій Григоренко, голова Харківського обласного комітету "Дробицький Яр" Леонід Леонідов, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров та представник Меджлісу кримськотатарського народу.

Як зазначає харківський журналіст Володимир Чистилін, дошку Петрові Григоренку намагалися встановити протягом 10 років. І щойно після початку декомунізації, коли проспект Жукова дістав назву імені Григоренка, це стало можливим.

Як повідомлялося, в переддень 110-річчя з дня народження Петра Григоренка в Музеї шістдесятництва презенували фотодокументальну виставку "Генерал дисидентського руху".

---------
Читайте також:

Петро Григоренко - радянський генерал, який став дисидентом

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.