У Харкові відкрили меморіальну дошку Петру Григоренку. ФОТО

Сьогодні в Харкові встановили меморіальну дошку на честь визначного українського дисидента, члена-засновника Української Гельсінської групи, борця за права кримськотатарського народу генерала Петра Григоренка.

Про це написав на своїй сторінці у "Фейсбуці" представник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у Харківській област Євген Маслов, який був присутній на події.

 Фото: Євген Маслов
Фото: Станіслав Чепурко 

Меморіальний знак відкрили на будівлі гуртожитка Харківського політехнічного інституту "Гігант" за адресою: вул. Пушкінська, 79 з приводу 110-ї річниці від дня народження Петра Григоренка, яка минула 16 жовтня. Автор і скульптор дошки - Дмитро Іванченко.

 Фото: Євген Маслов

У церемонії відкриття взяли участь: син дисидента Андрій Григоренко, голова Харківського обласного комітету "Дробицький Яр" Леонід Леонідов, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров та представник Меджлісу кримськотатарського народу.

Як зазначає харківський журналіст Володимир Чистилін, дошку Петрові Григоренку намагалися встановити протягом 10 років. І щойно після початку декомунізації, коли проспект Жукова дістав назву імені Григоренка, це стало можливим.

Як повідомлялося, в переддень 110-річчя з дня народження Петра Григоренка в Музеї шістдесятництва презенували фотодокументальну виставку "Генерал дисидентського руху".

---------
Читайте також:

Петро Григоренко - радянський генерал, який став дисидентом

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.