Російському дослідникові історії армії Власова не дали докторського ступеня

Міністерство освіти і науки Російської Федерації скасувало надання ступеня доктора історичних наук історику Кирилові Александрову, який 2016 року захистив дисертацію про офіцерський корпус Російської визвольної армії генерала Власова.

Відповідний наказ міністерство видало ще 26 червня, передає видання "Фонтанка". Наказ зобов’язує "скасувати рішення дисертаційної ради Д 002.200.01 від 1 березня 2016 року № 6 про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Кирилу Александрову. Відмовити йому у видачі диплома доктора наук".

Сам історик дізнався про це рішення від журналістів, але давно передбачав, що так станеться.

"Усе, що я міг зробити, я зобив. У моєму житті це нічого не змінить. У мене не було мети здобувати ступінь тою ціною, яку мені запропонували", — зазначив науковець. Він пояснив, що як до, так і після захисту йому пропонували змінити основні положення дисертації. Проте, Александров відмовився назвати конкретних осіб.

Кирило Александров — історик із Санкт-Петербурга, автор праць з історії Російської визвольної армії — колабораціоністського формування, що під командуванням генерала Андрія Власова воювало на боці Третього Райху в Другій світові війні.

Дисертацію "Генералітет і офіцерські кадри збройних формувань Комітету визволення народів Росії 1943—1946 рр.", про яку йдеться, він захистив 1 березня 2016 році.

На засідання прийшли активісти провладних і ветеранських організацій, які публічно звинувачували історика в  викривленні історії та вихвалянні власівщини. Комуністи пікетували Санкт-Петербурзький інститут історії РАН, а організація "Народний собор" навіть поскаржилася в прокуратуру.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.