В Івано-Франківську виявили 134 скелети жертв НКВД. ФОТО

На вулиці Ленкавського, недалеко від міського озера в Івано-Франківську фахівці комунального підприємства "Пам’ять" розкопали та ексгумували 134 тіла.

Про це повідомли на прес-конференції, яка відбулася в Івано-Франківській облдержадміністрації в четвер, 2 листопада, пише івано-франківський обласний тижневик "Репортер".

 

Влітку цього року, енергетики прокладали кабель та натрапили на скелетовані людські останки. За словами директора комунального підприємства "Пам’ять"підприємства Василя Тимкова, коли почали розчищати територію, зрозуміли що натрапили на масове поховання.

"Спершу ми розчистили одну траншею розміром 10.5 метрів, – говорить Василь Тимків. – Там виявили валетоподібне поховання людей з простріляними черепами по два, а то й три рази. Потім розкопали ще дві такі траншеї".

 
 

Тимків упевнений, що ці поховання 1939-1940 років, адже серед особистих речей знайшли польські та радянські монети, які лише вводились в обіг. Ще серед особистих речей знайдено чимало хрестиків, медальйонів.

 

"Є один хрест в якому зберігалися мощі, а з іншого боку було написано – Рим, – розповідає дослідник. – Отже, він міг належати священику. Був медальйон – член братства тверезості. Такі діяли до війни при УГКЦ і в неї входило чимало членів ОУН. Ще взуття, окуляри, вставні щелепи, зубні щітки, прикраси, гребінці. Це свідчило, що загиблі – міські жителі".

За словами лікаря-судмедексперта Омеляна Левицького, останки він досліджував біля місяця: "З останків на Ленкавського дослідив, що серед загиблих було двоє дітей 8-16 років". Також фахівець стверджує, що в кожному регіоні НКВД страчувало за своєю схемою. Якщо в Дем’яновому лазі переважно пострілами в потилицю, то тут убивали гострими тупими предметами, наприклад, гвинтівками.

 
 

"У 70 скелетів – потрощені черепи, – говорить Левицький. – Багато переломів щелеп, ребер. Схоже не хотіли, аби чули постріли і забивали до смерті. Рідкий випадок, коли знайшов череп старшої жінки – приблизно 80 років з трьома пострілами. Ще в одної старенької жінки зламані два шийні хребці – її сильно вдарили по шиї. Багато черепів з вихідними отворами від куль, що свідчить – стріляли знизу щелепи. Таких 16 пошкоджень. Вперше таке бачив".

Фахівець стверджує, що німці просто розстрілювали з автоматів, а тут людей катували, мовляв, точно не німецький почерк, а НКВД. Крім того, на місці розкопок знайдено гільзи від зброї радянських часів.

 

За словами Василя Тимкова, вперше за останні роки ці розкопки провели без зайвих труднощів завдяки фінансовій підтримці облради. Зокрема, діє програма масових перепоховань жертв політичних репресій.

"Щось схоже є лише у Львівській області, – говорить Тимків. – Якби це було масово – в національних масштабах, то вже би давно відбувся Нюрнберзький процес над комуністичними злочинцями. Тоді нині би не було тої українсько-російської війни".

Зараз КП "Пам’ять" будуть готуватися до перепоховання кожного в окремій домовині. "Це найменше, що ми можемо зробити. Є варіант поховати в Дем’яновому лазі", – повідомив Тимків.

Як повідомлялося, у львівському Парку культури імені Богдана Хмельницького завершили ексгумацію тіл 175 німецьких солдатів Другої світової війни.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.