У парку ім. Хмельницького у Львові віднайшли останки 175 солдатів Третього Райху. ФОТО

У понеділок, 23 жовтня, у львівському Парку культури імені Богдана Хмельницького завершили ексгумацію тіл 175 німецьких солдатів Другої світової війни.

Ідеться про поховання на колишньому військовому кладовищі, яке тут існувало у воєнні роки, пише "Львівська газета". Перепохованням решток солдатів опікується Німецька народна спілка з догляду за військовими похованнями.

"Відомо, що під час Другої світової війни у нинішніх корпусах Академії сухопутних військ був військовий німецький госпіталь, який працював з 1942 року. Тут лікували солдатів з різних фронтів, адже це був великий медичний центр. Солдатів, які помирали, хоронили неподалік – зокрема, і на території нинішнього Парку культури", – розповідає керівник робіт, відповідальний працівник Німецької народної спілки Мирон Старко.

 Усі фото: Львівська газета

За його словами, кладовище налічувало більше 2 тисяч поховань. Завдяки ретельному підходу до поховань, який був у німців навіть у часи війни, нині в Німеччині є детальні списки захоронених тут з описами поранень та причин смерті.

Роботи з ексгумації та перепоховання німецьких солдатів, які поховані на території нинішнього парку культури, почали ще 2004 року. Тоді підняли останки 1709 солдатів. Не змогли дослідити лише шматок під асфальтом.

"Відновити роботи вдалося лише 2017 року завдяки співпраці з директором парку Олександром Молодим. Цьогорічні ексгумаційні роботи розпочали наприкінці серпня і вони тривали майже два місяці", – пояснює Мирон Старко.

 

За словами пошуковця, приблизно 70% тіл знаходять із жетонами. На них вказано ім’я, група крові та особовий номер, в якому закодовано, зокрема, номер частини. Жетон німецьких військових складався з двох частин, на кожній було продубльовано цю інформацію.

Коли солдат помирав, нижню відламували і забирали, а верхню залишали на тілі. Однак, запевняють історики, навіть ті, хто не має на собі жетона, не залишаться невідомими.

"Увесь цвинтар був розбитий на блоки, ряди, і кожна могила мала номер. До сьогодні є збережені схеми, хто де похоронений. Крім цього, ми визначаємо зріст кожного покійника, вік і тип поранення, що допомагає ідентифікувати особу. Проблеми з ідентифікації не буде жодної", – розповів пан Старко.

 

Усі ексгумовані останки перепоховають на німецькому військовому цвинтарі в селі Потелич Жовківського району Львівської області.

Через погодні умови цьогорічні пошукові роботи довелося припинити. Однак продовжити їх планують уже наступного року. За словами пошуковців, ще частину поховань планують віднайти на території парку, що прилягає до Монумента слави, а частина, говорить Мирон Старко, найімовірніше, є під плитами, які замощують площу Меморіалу.

Для того, аби зняти їх, команді пошуковців доведеться отримати окремий дозвіл від міської ради. При цьому, зазначає пан Старко, безпосередньо стелу монумента й довколишні плити ці роботи не зачеплять.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.