У парку ім. Хмельницького у Львові віднайшли останки 175 солдатів Третього Райху. ФОТО

У понеділок, 23 жовтня, у львівському Парку культури імені Богдана Хмельницького завершили ексгумацію тіл 175 німецьких солдатів Другої світової війни.

Ідеться про поховання на колишньому військовому кладовищі, яке тут існувало у воєнні роки, пише "Львівська газета". Перепохованням решток солдатів опікується Німецька народна спілка з догляду за військовими похованнями.

"Відомо, що під час Другої світової війни у нинішніх корпусах Академії сухопутних військ був військовий німецький госпіталь, який працював з 1942 року. Тут лікували солдатів з різних фронтів, адже це був великий медичний центр. Солдатів, які помирали, хоронили неподалік – зокрема, і на території нинішнього Парку культури", – розповідає керівник робіт, відповідальний працівник Німецької народної спілки Мирон Старко.

 Усі фото: Львівська газета

За його словами, кладовище налічувало більше 2 тисяч поховань. Завдяки ретельному підходу до поховань, який був у німців навіть у часи війни, нині в Німеччині є детальні списки захоронених тут з описами поранень та причин смерті.

Роботи з ексгумації та перепоховання німецьких солдатів, які поховані на території нинішнього парку культури, почали ще 2004 року. Тоді підняли останки 1709 солдатів. Не змогли дослідити лише шматок під асфальтом.

"Відновити роботи вдалося лише 2017 року завдяки співпраці з директором парку Олександром Молодим. Цьогорічні ексгумаційні роботи розпочали наприкінці серпня і вони тривали майже два місяці", – пояснює Мирон Старко.

 

За словами пошуковця, приблизно 70% тіл знаходять із жетонами. На них вказано ім’я, група крові та особовий номер, в якому закодовано, зокрема, номер частини. Жетон німецьких військових складався з двох частин, на кожній було продубльовано цю інформацію.

Коли солдат помирав, нижню відламували і забирали, а верхню залишали на тілі. Однак, запевняють історики, навіть ті, хто не має на собі жетона, не залишаться невідомими.

"Увесь цвинтар був розбитий на блоки, ряди, і кожна могила мала номер. До сьогодні є збережені схеми, хто де похоронений. Крім цього, ми визначаємо зріст кожного покійника, вік і тип поранення, що допомагає ідентифікувати особу. Проблеми з ідентифікації не буде жодної", – розповів пан Старко.

 

Усі ексгумовані останки перепоховають на німецькому військовому цвинтарі в селі Потелич Жовківського району Львівської області.

Через погодні умови цьогорічні пошукові роботи довелося припинити. Однак продовжити їх планують уже наступного року. За словами пошуковців, ще частину поховань планують віднайти на території парку, що прилягає до Монумента слави, а частина, говорить Мирон Старко, найімовірніше, є під плитами, які замощують площу Меморіалу.

Для того, аби зняти їх, команді пошуковців доведеться отримати окремий дозвіл від міської ради. При цьому, зазначає пан Старко, безпосередньо стелу монумента й довколишні плити ці роботи не зачеплять.

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.