Колишні політв'язні СРСР назвали відкриття Путіним меморіалу "Стіна скорботи" цинізмом

У відкритому листі колишні політв'язні - учасники демократичного руху в Радянському Союзі розкритикували відкриття пам'ятника жертвам політичних репресій у Москві.

"Ми, колишні політв’язні й учасники демократичного руху в Радянському Союзі, вважаємо несвоєчасним і цинічним відкриття в Москві пам’ятника жертвам політичних репресій. Пам’ятник – данина минулому, а політичні репресії в Росії не тільки тривають, а й наростають", - наводить зміст листа сайт Харківської правозахисної групи.

"Нинішня російська влада, спонсоруючи відкриття пам’ятника, намагається зробити вигляд, що політичні репресії – це справи давно минулого, а тому пам’ять про жертви цих репресій може бути увічненою. Ми ж впевнено заявляємо, що нинішні російські політв’язні гідні нашої допомоги і уваги аж ніяк не менше, ніж жертви радянського режиму гідні нашої пам’яті та поваги.

Неможливо щиро сумувати за минулим і лукаво закривати очі на сьогодення. Не можна розділяти жертви політичних репресій на тих, кому вже можна ставити пам’ятники, і тих, кого можна поки не помічати. Не можна брати участь в пам’ятних заходах влади, яка на словах шкодує про жертви радянського режиму, а насправді продовжує політичні репресії й пригнічує громадянські свободи в країні. Не можна дозволяти авторитарній владі однієї рукою відкривати пам’ятники жертвам репресій, а іншою – чинити свавілля і беззаконня. Співпраця з владою в цьому питанні є щонайменше аморальною.

Пам’ятник жертвам політичних репресій поза сумнівом мусить бути встановлений в Москві, але лише тоді, коли в країні не залишиться політв’язнів, коли катів буде покарано, а самі політичні репресії не будуть більше темою новинних повідомлень і стануть лише предметом вивчення істориків", - йдеться в листі.

Лист підписали:

Олександр Подрабінек, Олексій Смирнов, Андрій Григоренко, Аріна Гінзбург, Богдан Горинь, Вардан Арутюнян, Василь Овсієнко, Віктор Файнберг, Володимир Бродський, Володимир Буковський, Володимир Осипов, Габріель Суперфін, Давид Бердзінішвілі, Зорян Попадюк, Ігор Губерман, Ігор Калинець, Йосиф Зісельс, Кирило Подрабінек, Кузьма Матвіюк, Лагліо Парек, Леван Бердзінішвілі, Левко Лук’яненко, Март Ніклус, Микола Горбаль, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Михайло Рівкін, Мустафа Джемілєв, Микола Івлюшкін, Олесь Шевченко, Ольга Гейко, Павло Литвинов, Павло Проценко, Раїса Руденко, Сінавер Кадиров, Тетяна Янкелевич-Боннер, Едуард Кузнецов, Юрій Шухевич.

Нагадаємо, 30 жовтня у Москві президент Російської Федерації Володимир Путін разом із патріархом РПЦ Кирилом відкрили Меморіал "Стіна скорботи", присвячений жертвам політичних реперсій в СРСР. Він являє собою барельєф із зображенням людських фігур, які символізують репресованих.

22-ма мовами на пам'ятнику написано слово "Пам'ятай". Територія навколо меморіалу вимощена камінням, яке привезли з колишніх тюрем і таборів ГУЛАГу.

Фото: Радіо "Свобода"

"Це минуле неможливо викреслити з національної пам'яті і тим більше - неможливо нічим виправдати. Жодними вищими так званими благами народу", - наводить слова Путіна ТАСС. - "Коли йдеться про репресії, про загибель і страждання мільйонів людей, тут достатньо відвідати Бутовський полігон, інші братські могили жертв реперсій, яких чимало в Росії, щоб зрозуміти: жодних виправдань цим злочинам бути не може".

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.