Помер останній король Румунії

У Швейцарії у віці 96 років помер колишній король Румунії Міхай.

Про це повідомляє Радіо "Свобода".

Екс-монарх серйозно хворів протягом останніх 1,5 року. Міхай I, який був останнім живим монархом зі східноєвропейських країн, припинив участь у публічних заходах у березні 2016 року. Тоді королівський дім оголосив, що в нього діагностували рак шкіри і лейкемію.

 Міхай Перший. Фото: Reuters

Колишньому королю зробили операцію в клініці в Лозанні. Його стан погіршився з 6 листопада.

Міхай І Гогенцоллерн-Зігмарінген народився в 1921 році в родині принца Кароля, чия династія походила з роду прусських і німецьких імператорів. Був на престолі в 1927–1930 і 1940–1947 роках, тобто в дитячому й дуже молодому віці. У часи диктатури генерала Йона Антонеску (1940–1944) залишався маріонетковим правителем. 

Король Міхай у 1942 році в Севастополі

Однак з наблженням Червоної армії до кордонів Румунії 25-літній Міхай вступив у змову з антифашистською опозицією та скинув владу Антонеску. Король оголосив про приєднання Румунії до Антигітлерівської коаліції й оголосив війну Третьому Райхові.

Відтоді румунська армія брала участь у боях з Вермахтом. За це Міхай отримав найвищий радняський орден "Перемога" і останнім часом залишався єдиним живим власником цієї нагороди.

Текст указу Президії Верховної Ради СРСР про нагородження короля Румунії Міхая Першого орденом "Перемога". Він став наймолодшим кавалером ордена і на момент смерті залишався єдиним його носієм.

Але, коли в 1947 році комуністи скасували монархію, Міхай змушений був зректися престолу й емігрувати до Швейцарії. Колишній король займався фермерством, працював льотчиком та брокером на біржі. Уперше повернувся до Румунії в 1992 році після повалення комуністичного режиму. У 1997 році Міхаю повернули румунське громадянство. 

Був одружений на принцесі Анні Бурбон-Пармській (1923-2016).

Як кавалер найвищого радянського ордена та головнокомандувач військами країни-учасниці Антигітлерівської коаліції брав участь в урочистостях до Дня Перемоги в Москві в 2005 і 2010 роках.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.