Лисичанськ отримав премію «Бельгійська спадщина за кордоном»

Комплекс споруд міста, що на Луганщині потрапив до п’ятірки номінантів конкурсу, який щорічно проходить за підтримки фонду короля Бельгії (Belgian Heritage Abroad Award 2017).

Диплом 22 лютого вручив місцевому краєзнавчому музею посол Бельгії в Україні Люк Якобс, повідомляє кореспондент Радіо Донбас Реалії, проекту Радіо Свобода.

 Будівля лікарні кінця 19-го століття, Лисичанськ

"Я дуже радий, що в Лисичанську є бельгійська спадщина. Наше керівництво було здивоване і вражене, що вона збереглася. І інформація про нього збереглася. Ми надалі будемо планувати, як підтримувати цю спадщину", – зазначив Якобс.

Наприкінці ХІХ-го століття бельгійські підприємці отримали від Російської імперії дозвіл інвестувати у промисловість регіону і побудували в місті повноцінний комплекс, який включав промислові та соціальні об’єкти.

Був збудований найбільший на той час в Європі содовий завод, а також вся необхідна для життя інфраструктура – лікарня, школа, будинки для будівельників та інженерів, а також гуртожитки для місцевих працівників. Всього було збудовано 33 об’єкти, з них до цього часу збереглися 30.

"Ми можемо помітити, що подібних архітектурних будівель в місті Лисичанську та прилеглих містах немає. Тобто був залучений іноземний капітал, іноземні інженери, і ці будівлі дуже відрізняються за своїм архітектурним стилем. В основному, все побудовано в стилі модерн", – розповіла директор Лисичанського краєзнавчого музею Ніна Бондар.

За її даними, лише 2 об’єкти сьогодні мають статус пам’ятника архітектури, решта навіть не перебуває на балансі міста, що може привезсти до втрати цих цінностей.

Нагадуємо, що днями на Донбасі встановили меморіальну дошку сотнику УНР.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..