У Любліні спорудять пам’ятник "пароху Майданека" Омеляну Ковчу

У п'ятницю за таке рішення одностайно проголосували депутати ради міста Люблін.

Про це повідомляє "Kurier Lubelski".

о. Омелян Ковч з дітьми

"о. Ковч об'єднував усі народи: поляків, євреїв та українців. Мені б хотілося, щоб таких людей було більше" - сказав Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк.

Пам'ятник має постати в районі Дороги Мучеників Майданеку.

"Дуже хочеться, щоб пам'ятник був встановлений ще цього року, або на початку наступного" - заявив о. Степан Батрух, парох греко-католицької церкви у Любліні.

Планується, що монумент буде виконаний із грантіу та буде 2,5 метри заввишки. Вартуватиме близько мільйона злотих.

ДОВІДКА

Омелян (Еміліан) Ковч — священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально й фізично.

На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації. Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався польською, радянською і нацистською владами.

Під час одного із своїх ув'язнень написав книгу — "Чому наші від нас втікають". Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха.

Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від подальшого хрещення євреїв, а також відмови від протестів засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув'язнений та відправлений до концтабору Майданек, де й помер та був спалений в крематорії.

Нагадуємо, що у січні в Римі вручили Відзнаку Блаженного Ковча за особистий приклад жертовності та гуманізму.

Більше про Омеляна Ковча читайте у публікаціях:

Омелян Ковч - священик концтабору Майданек

Омелян Ковч і Еміль Клугман у час людинонелюбства

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.