Спецпроект

У Києві презентували колажі із найвідоміших світлин Голодомору

Самара Пірс, правнучка фотографа Голодомору Александра Вінербергера презентувала свій проект «Маски Голодомору».

Виставка відкрилася у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", 7 лютого 2018 року. Про це повідомляє "Радіо Свобода".

 Фотограф Самара Пірс (праворуч) у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", Київ, 7 лютого 2018 року

Австрійському інженеру Александру Вінербергеру, у 1933 році в Харкові вдалося зафіксувати на плівку фотоапарата "Лейка" події, які свідчать про голод в Україні.

Плівку зі знімками чоловік згодом вивіз до Австрії. У 2009 році ці світлини долучили як докази до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду в Україні.

 

Фотоапарат Вінербергера успадкувала Самара Пірс. Навчаючись в університеті, вона вирішила виконати свою дипломну роботу на тему Голодомору.

"Я усвідомлювала, що про Голодомор в Англії взагалі ніхто не знає. Це слово невідоме. Тому я вирішила не послуговуватися інформацією з теоретичних джерел, а самостійно поїхати до України дізнатися всю правду", – розповіла Пірс.

Для свого проекту вона обрала техніку колажу. Пірс поїхала до Харкова і сфотографувала ті ж місця, що і її прадід, використовуючи його "Лейку". Свої знімки жінка робила на прозорому папері і накладала їх на фото прадіда, які були на цупкому папері. Так вона досягла ефекту контрасту.

 

"Ці фотографії – це як прихована правда. Світлини мого прадіда проступають через сучасні фотографії, які зробила я", – сказала фотограф.

Самара Пірс також планує видати в Україні книгу зі щоденниковими спогадами свого прадіда. Нині шукає видавців і перекладачів.

Також фотограф працює зі світлинами, які вона зробила на Донбасі. Їх теж накладатиме на знімки свого прадіда, щоб показати протиставлення війни й Голодомору. Так вона хоче зібрати гроші для української армії.

Нагадуємо, що у ізраїльському Кнессеті зареєстровано законопроект про визнання Голодомору – геноцидом. Росія вже поспішила гнівно відреагувати на це.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.