В Австрії планують знести будинок, де народився А. Гітлер

Австрійський уряд хоче знести триповерховий будинок у місті Браунау-ам-Інн, так як він став місцем паломництва для неонацистів.

Про це повідомляє ВВС.

У будинку на Зальцбургер-форштадт, 15 батьки Гітлера прожили всього три тижні. Фото: ВВС

Майбутнє будинку активно обговорюється в Австрії в останні роки. Одна частина суспільства виступає за знесення споруди, друга вважає, що треба залишити будівлю і знайти їй застосування.

Але, як заявив міністр внутрішніх справ Австрії Вольфганг Соботка, група експертів вирішила, що будинок необхідно знести. Від нього залишиться тільки фундамент.

Зараз на будинку або поряд з ним немає ніяких згадок про те, що в ньому народився Гітлер. Біля входу в будівлю встановлено меморіальну дошку з написом: "За мир, свободу і демократію. Ні фашизму. Мільйони полеглих нагадують нам про це". Ім'я Гітлера там не згадується.

На місці знесеного будинку побудують нову будівлю, в якій будуть розташовані адміністративні структури або благодійна організація.

 Біля будинку встановлено меморіальну дошку в пам'ять про загиблих від рук нацистів. Фото: ВВС

Будинок, в якому народився Гітлер, був предметом судового спору протягом декількох років. Австрійський уряд орендував будівлю у його власниці з 1972 року.

У ньому знаходився центр для людей з обмеженими можливостями. В останні роки вартість оренди становила 4,8 тис. євро на місяць.

Власниця відмовлялася продавати будинок владі і навіть не дозволяла зробити в ньому капітальний ремонт. У зв'язку з цим з 2011 року будівля пустувала. У підсумку депутати вирішили прийняти закон, який дозволить їм примусово вилучити будівлю і виплатити власниці компенсацію.

"За останні роки ми прийшли до висновку, що експропріація – єдиний спосіб уникнути того, щоб цей будинок використовувався прихильниками нацистів [як місце для поклоніння]", - заявляв раніше прес-секретар міністерства внутрішніх справ Австрії Карл-Хайнц Грюндбек.

Батьки Гітлера прожили в будинку на Зальцбургер-форштадт всього три тижні, а потім переїхали. Коли Гітлеру було три роки, сім'я виїхала з Браунау-ам-Інн.

Нагадуємо, що у січні мерседес Гітлера хотіли продати на аукціоні.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?