Спецпроект

АНОНС: На Волині відзначать 75 років трагедії села Красний Сад

19 квітня 2018 року виповнюється 75 років від дня трагедії у селі Красний Сад на Волині, де німецька поліція, в яку входили місцеві поляки, вбила 104 мешканці та знищила село.

Від села лишилося згарище. Живими випадково зостались тільки тринадцять красносадівців, а село назавжди зникло з карти України, повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

У понеділок, 19 квітня 1943 року близько 10-ї ранку село Красний Сад оточили військові, одягнуті в нацистську форму. Зі 116 жителів загинули 103, а сто четвертим став мешканець сусіднього села Бережанки, опинившись у час масової страти в Красному Саду. Серед знищених були діти: 20 шкільного віку, 8 дошкільнят і одне дев’ятимісячне немовля.

Список загиблих мешканців с. Красний Сад на пам'ятнику над братською могилою.

Українці Красного Саду (нині це територія Горохіського р-ну Волинської обл.) стали одними із перших жертв польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни. Вони були вбиті німцями і поляками, які перебували на службі у німців.

 

У 40-х роках ХХ ст. село Красний Сад налічувало 26 дворів, де проживало 116 українців. Поблизу Красного Саду розташовувалися польські колонії Маруся і Анджеювка. Польські осадники оселилися тут після вступу в дію закону польського сейму "Про надання землі солдатам Війська Польського" від 17 грудня 1920 року. Влада Другої Речі Посполитої прагнула закріпитися на території західної Волині та східної Галичини й збільшити частку польського населення в регіоні.

Із середини 30-х років у Красному Саду діяв осередок Організації українських націоналістів. У1940-му радянська влада арештувала провідників місцевих ланок ОУН Онуфрія Павлова та Антона Тимощука. Вони були розстріляні енкаведистами разом із іншими в’язнями 22-23 червня 1941 року в Луцькій в'язниці.

Зміна геополітичної ситуації у зв’язку з Другою світовою війною розцінювалася українцями, й зокрема Організацією українських націоналістів, як можливість відновлення власної держави. Нацистська окупація 1941-го не зменшила, а навпаки посилила напругу між українцями та поляками.

На 1943-ій рік в Горохівському повіті, до якого відносилося село Красний Сад, під керівництвом німців діяв загін допоміжної поліції (шуцманшафту) зі 150 поляків. Нацисти зумисне використовували новостворену поліцію проти українців, зокрема для нападів на українські села. Красний Сад виявилось серед перших населених пунктів, що стали жертвами таких акцій.

У 1945 році радянська влада спробувала відродити знищене село за рахунок українських переселенців з Холмщини. Зусилля виявилися марними. Переселенці переїжджали до Луцька, Нововолинська, Сокаля, Червонограда.

 Пам'ятник українцям с. Красний Сад, загиблих під час каральної акції 19 квітня 1943 р.

Місце знищеного села Красний Сад нині називають хутір Маруся. Він належить до Михлинської сільської ради. На місці масових розстрілів ‒ лише колодязь, куди німці і поляки складали тіла розстріляних. Замість будинків – поле. На єдиній вулиці Красносадівська із 9 хат живе 8 людей (зареєстровано – 7).

18 квітня 2012 року на місці поховання мешканців Красного Саду був встановлений та освячений пам’ятник із поіменним списком всіх українців, знищених у селі нацистами та поляками.

Цього року 19 квітня відбудуться вшанування невинно вбитих українців. Збір громадськості для поїздки у с. Красний Сад відбудеться о 10:00 19 квітня на Київському майдані в м. Луцьку біля приміщення Волинської обласної державної адміністрації.

 

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.