У селі на Запоріжжі увічнили бойове братство січових стрільців і вільних козаків. ФОТО

27 квітня в с. Біленьке Запорізького району Запорізької області урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену бойовому братерству Українських січових стрільців та місцевих вільних козаків.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Знак установили в рамках історико-краєзнавчого проекту "Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років" завдяки копіткій роботі запорізького історика, керівника дослідницького центру "Спадщина" Юрія Щура.

 

До учасників церемонії відкриття звернувся заступник директора Департаменту Олександр Зубченко: "Ми поступово повертаємо справжню українську історію Запорізького краю, позбавляємося радянських міфів. Маємо знати про подвиг наших земляків, які сто років тому разом із вихідцями із Західної України боронили свободу української землі".

 

До вітань приєдналися голова Запорізької райдержадміністрації Анатолій Васюк, ветеран АТО Тимур Книш, заступник Біленьківського сільського голови Марина Нотанова.

Меморіальну дошку освятив священик Української православної церкви отець Михайло. Пам’ять борців за Україну вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.

 

ДОВІДКА:

15 квітня 1918 року загін Українських січових стрільців під командуванням Осипа Микитки висадився з пароплава в с. Біленькому.  На пристані солдатів зустріли десятки святково одягнених місцевих жителів.

До Вишиваного приєдналися понад 30 біленьківців. Того ж дня увечері вони рушили вверх по Дніпру та висадились неподалік залізничного вокзалу "Запоріжжя – 1". У ході запеклого бою було знищено майже 400 російських окупантів. З нашого боку загинув стрілець Ярема, п’ятьох українців було поранено. 

Героя поховали на високій козацькій могилі поблизу Біленького. На жаль, на сьогодні через створення Каховського водосховища визначити це місце неможливо.  Тоді ж на похорон героя зійшлися тисячі людей, народний хор під керівництвом сільського вчителя співав "Заповіт".

Докладніше про бої з більшовиками на Запоріжжі :

Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.