In memoriam. Помер член ОУН Михайло Бунь

3 квітня відійшов у вічність член Київського крайового братства вояків ОУН УПА Михайло Бунь – оунівець, політв'язень, громадський діяч, депутат Броварської міськради кількох скликань.

Про це повідомив громадський активіст Олег Слабоспицький у мережі Facebook.

Михайло Бунь. Фото: Роберт Покотило

Михайло Федорович Бунь народився 22 серпня 1932 року у с. Угорники на Івано-Франківщині.

Юнаком 1947 р. вступив до лав ОУН (р), був зв'язковим та інформатором націоналістичного підпілля. Також поширював у рідному селі Угорники агітаційні листівки УПА. Мав псевдо "Богун".

1 лютого 1949 р. – заарештований, а 30 квітня 1949 р. Військовий трибунал військ МВД Станіславської області засудив його за антирадянську діяльність до 25 років виправно-трудових таборів.

1955 р. – амністований. Він відсидів 6 років і 8 місяців. Покарання відбував на мідному руднику м. Джезказган (Казахстан).

Після звільнення працював слюсарем-електриком будинкоуправління, а згодом керуючим будинків у тресті "Станіславліс". У 1959-62 рр. навчався у Львівському лісотехнічному інституті, у 1965 р. закінчив Донецький політехнічний інститут.

З 1965 р. працював у "Будбанку" головним інженером відділу капітального будівництва Ясинуватського райвиконкому Донецької області, згодом начальником кошторисно-договірного відділу Донецького тресту "Сільбуд".

З 1976 р. проживав у м. Бровари Київської області. У 1978-96 рр. працював у союзному тресті "Теплицетехмонтаж". 1983-86 рр. – провідний інженер Всесоюзного об’єднання "Сільгосптехніка" (Москва).

З 1996 р. – завідуючий сектору у відділі капіталального будівництва об'єднання "Діалір" (Київ).

У роки перебудови став одним із засновників Народного Руху України за перебудову, очолює броварський міський осередок НРУ. 1992 р. – реабілітований. Вступає до лав Київського крайового братства вояків ОУН УПА.

Кілька скликань підряд стає депутатом Броварської міської ради. З 2007 р. присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бровари". Удостоєний ордена "За заслуги" ІІІ ступеня.

Прощання відбудеться 5 квітня о 13:00 за адресою: Храм Покрови Пресвятої Богородиці, м. Бровари, вул. Гагаріна 22а.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.