Про Вeликий Тeрор в українському парламeнті. ФОТО

У 1937-1938 роках в УРСР комуністичний режим засудив майже 200 тисяч осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Про механізми Великого терору, легітимізацію вбивств, та географію поховань репресованих українців розказує виставка "Великий терор: місця пам’яті", яку відкрили 15 травня у Верховній Раді України.

Про це повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

В усіх регіонах тодішньої УРСР були створені таємні ділянки, на яких захоронювали жертв тоталітарного режиму. Окрім таємної спецділянки НКВД у Биківнянському лісі, місцями масових поховань жертв політичних репресій 1937 – 1938 років стали Поділля, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Донбас, Дніпропетровщина, Миколаївщина, Одещина, Крим.

 

"Події Великого терору - це не трагедія якоїсь одної родини чи одного населеного пункту, це загальнонаціональна і загальнолюдська трагедія, яка охопила всі верстви суспільства. Виставка показує основні моменти, пов’язані з цими подіями: це, зокрема, місця пам’яті, які на сьогоднішній день відомі українському суспільству, і місця поховання під час Великого терору.

Окрім того, ми намагаємось розповісти історії хоча б декількох людей з кожної області, які були страчені позасудовими і судовими органами комуністичного режиму. Ще один аспект – це імена виконавців",  розповідає Богдан Біляшівський, історик, генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

 

Найяскравіших представників вивозили у концтабори на Соловках (Карелія, Російська федерація). У 1940-1941 роках комуністичний терор розгорнувся на території Західної України.

"Жертв комуністичного режиму не лише вбивали, а й намагалися стерти з історії. Тому більшість з них знайшли останній спочинок у масових таємних похованнях на околицях міст по всій Україні. КГБ докладало великих зусиль, аби їх не викрили. Але правда про злочини чекістів все одно виринала на поверхню.

Врешті вкінці 1980-х, коли приховувати її стало неможливим, керівництво КГБ почало відкривати цю інформацію. Відкриття правди про масові злочини чекістів стало початком кінця комуністичного режиму. Нині місця масових поховань жертв терору стали місцями пам’яті, де ми вшановуємо тих, кого намагалися стерти з історії",  коментує Володимир  В’ятрович, історик, Голова Українського інституту національної пам’яті.

 Володимир В'ятрович

"Сьогодні ми у стінах українського парламенту нагадуємо про розмах, методи та масштаб одного з найбільших злочинів радянської репресивної машини та підкреслюємо важливість закону про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, який нещодавно прийняла Верховна Рада України",  наголосив Анатолій Хромов, історик, заступник директора архіву СБУ.

За його словами, архів СБУ готується максимально допомогти жертвам комуністичних репресій та членам родин у пошукові архівних документів задля відновлення їх прав та чесного імені.

Організатори виставки:

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили"

Український інститут національної пам’яті

Редколегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією".

ДОВІДКА:

Антигуманний характер більшовицька влада продемонструвала фактично із самого початку свого існування, а масове винищення громадян через їхні політичні погляди стало складовою масштабної політики упокорення України. Більшовики, захопивши владу на території тодішньої Російської імперії, прагнули утвердитися й в Україні. Але утриматися в Україні комуністичний режим міг, лише проводячи послідовну репресивну політику.

Проголошена політика ліквідації "куркульства як класу" (1929), перші масові арешти інтелігенції 1929-1934 років, Голодомор 1932-1933 років, введення до Кримінального кодексу УРСР поняття "контрреволюції" (1934), "Великий терор" 1937-1938 років – усе це свідчить про наполегливе обмеження культурних, національних і соціальних прав і знищення української самостійності.

Наймасовішого характеру знищення людей набуло у 1937-1938 роках, яке називають "Великим терором".

«Десять міліонів пятсот тищ. І крапка». Українцям нав’язують суперечливі дані про жертв Голодомору

Скільки українців загинуло від голоду у 1932–33 роках? Війна за цю відповідь триває вже кілька років. У вересні вона спалахнула з новою силою через оприлюднення нових даних: 10,5 мільйонів жертв, з них 9,1 млн в Україні.

Початок (не) братської колонізації

Сотня років знадобилась Росії, щоб нав’язати свою владу і запустити процес широкомасштабної колонізації України. Зусилля царату були спрямовані на цілковиту асиміляцію та інтеграцію у політичній, економічній, соціальній, культурній та духовній сферах суспільного життя.

Ніч розгону. Міленіали з Пласту, які не пішли з Майдану

Раннім ранком 30 листопада близько 2000 «беркутівців» атакували протестувальників, які залишались на Євромайдані. Ця ніч змінила історію України. Наступного дня – 1 грудня – сотні тисяч киян вийшли на масову акцію протесту. Ким були ті, хто залишився ночувати на Майдані Незалежності? Попри те, що основні лідери Євромайдану напередодні ввечері (29 листопада) фактично закликали розходитись. Прирікаючи тих, хто залишається, на маргіналізацію протесту. Як це вже було під час мовного Майдану.

Розстріляні під Базаром. Спогад учасника Другого зимового походу

"Я козак 6-ї стрілецької дівізії від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає і ми не боїмось смерти, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас поб'єте, то знайте, що за нас вам помстить ввесь український нарід..."