На Прикарпатті відновили автентичну криївку підпілля ОУН. ФОТО

Майже 80 років вона була схована під землею, і лише тепер музейники практично повністю її відбудували. Інтер'єр криївки майже на 100 % відтворює тогочасний побут повстанців.

Цю криївку віднайшли ще в минулому році, повідомляє 24 канал.

Усе завдяки спогадам місцевих мешканців та архівним даним. Лісничий Роман Макар розповідає, що саме в цій криївці, під час облави енкаведистів у 1947 році, загинули його родичі – Василь Юрів разом з сестрою Параскою.

"У підпіллі він був, а сестра приносила їсти. І так сталося, що саме в той момент, в той день, вона вже не повернулась додому",
– розповів лісничий.

 Інтер'єр відновленої криївки на Прикарпатті. Фото: 24tv.ua

Усього під час нападу енкаведистів у криївці перебували десятеро підпільників, із них вижив тільки один. За словами істориків, сховок повстанців виказав зрадник – станичний ОУН, який співпрацював із радянськими органами влади.

"Їх оточили з кожного боку, щоб вони не мали куди втікати. Тут загинули три чи чотири повстанці. Вони розбігалися в різні сторони і так їх вже там вбивали, просто на дорозі", – сказала працівниця музею Перегінська (Рожнятівського району Івано-Франківської області) Оксана Витвицька.

За 7 десятиліть повстанський сховок практично зруйнувався. Відновлювали його з допомогою екскаватора. А от повстанці свого часу копали схованку вручну, прикидаючись лісорубами. Як тільки у село заходили енкаведисти, місцеві мешканці одразу подавали хлопцям сигнал тривоги.

В інтер'єрі бункера – муляжі зброї та артефакти з приватних колекцій. Адже автентичних речей на місці старої криївки майже не залишилося. Відновили криївку виключно силами ентузіастів. Для широкого загалу її урочисто відкриють 20 травня.

Нагадаємо, в селі Олесине Козівського району на Тернопільщині під куполом храму знайшли послання з 1937 року.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.