Відзначення 250-річчя Коліївщини – заява Ваад України

Ваад України висловив стурбованість рішенням Київради провести у столиці урочисті заходи в ознаменування 250-річчя Коліївщини.

Про це йдеться на сайті Асоціації. "Історична правда" публікує цю заяву у повному обсязі.

Заява президії Асоціації єврейських організацій і общин (Вааду) України

Асоціація єврейських організацій і громад (Ваад) України висловлює серйозну стурбованість рішенням Київської міської ради провести у Києві урочисті заходи в ознаменування 250-річчя Коліївщини.

Пояснювальна записка до проекту рішення, прийнятого 17.05.2018. підписана депутатом Київської міської ради, членом депутатської фракції Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Юрієм Сиротюком, свідчить про те, що міськрада планує заходи, витримані в дусі прямолінійної героїзації учасників "повстання українців проти свавілля польських окупантів", для "вшанування "національних героїв – гайдамаків".

В обґрунтуванні необхідності проведення урочистостей стверджується, що "національна свідомість, яка ґрунтується на своїй, відмінній від сусідніх, історичній долі – обов'язкова умова етнічного єдності".

На жаль, підхід, запропонований Київській міській раді, важко назвати збалансованим і витриманим у дусі прагнення до історичної об'єктивності.

Характерно, що навіть Тарас Шевченко, якого автор Пояснювальної записки цитує нібито на підтвердження такого підходу, назвав Коліївщину "кривавою трагедією".

Повстання супроводжувалося жорстоким насильством по обидва боки і масовими вбивствами як мирного неправославного населення (католиків, греко-католиків, євреїв), так православних і старообрядців.

Згадане в Пояснювальній записці "звільнення Умані" супроводжувалося бійнею, в якій було вбито понад десять тисяч поляків, уніатів, євреїв, а також православних, запідозрених гайдамаками, що захопили місто, в симпатіях або переховуванні "іновірців".

Уманська різанина, яка була лише одним з епізодів Коліївщини, збереглася в єврейській національній пам’яті як одна з найжахливіших подій в історії громади регіону. Придушення повстання також супроводжувалося жорстокими репресіями з боку Польщі та Росії.

Трактування складних і кривавих історичних подій, викладене в Пояснювальній записці, представляється застарілим, витриманим у дусі радянської традиції і деструктивним в контексті сучасних процесів формування в Україні цивілізованої громадянської української нації. Традиція героїзації Коліївщини корениться в радянській ідеології.

Пропонований Юрієм Сиротюком підхід, що артикулює пріоритет "етнічної єдності", потенційно вкрай небезпечний, в тому числі, через складний історичний період відбиття іноземної збройної агресії, що його нині переживає Україна. Він підриває громадянську єдність української нації і міжетнічну гармонію, негативно впливає на зовнішньополітичний імідж країни і грає на руку тільки агресору.

Із точки зору прийнятих в Європі коммемораціонних практик, гідне увічнення подібних трагічних історичних подій полягає не в глорифікації, а в меморіальних заходах, покликаних вшанувати пам’ять загиблих.

Офіційна політика пам'яті в Україні розвивається в цьому напрямі, відмовляючись від радянських практик, повернення до яких було запропоновано Київміськраді Юрієм Сиротюком.

Так, відповідно до сучасних тенденцій, в тому числі таких, що відповідають вимогам декомунізації, витримане в радянському дусі святкування "Дня перемоги" 9 травня поступово змінюється на концепт Дня пам'яті і примирення 8 травня.

Безумовно, в цьому ж дусі необхідно відмовитися від урочистостей і святкувань, і замість того підготувати і провести заходи, покликані увічнити пам’ять про жертви Коліївщини різного етнічного походження і різної конфесійної приналежності.

Слід провести об’єктивні, не обмежені ідеологічними рамками неорадянського підходу наукові дослідження і конференції, меморіальні заходи, наприклад, міжконфесійні молебні в пам’ять жертв трагічних подій XVIII ст. тощо.

Президія Асоціації єврейських організацій і общин (Вааду) України

23.05.2018                  

Читайте також:

Про який "антисемітизм" пишуть конгресмени США? Заява Ваад України

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці