Спецпроект

АНОНС: Польсько-українській конфлікт від А до Z. Презентація книжки Богдана Гудя

У Луцьку презентують дослідження відомого львівського історика про польсько-український конфлІкт.

У харківському видавництві АКТА вийшло суттєво доопрацьоване перевидання книжки професора Богдана Гудя. Дослідження вийшло під титулом "З історії етносоціальних конфліктів. Українці і поляки на Надніпрянщині, Волині і в Східній Галичині в ХІХ – першій половині ХХ ст." 

 

Дослідження присвячене важким сторінкам спільного минулого. Одна із головних ліній – історія конфлікту між двома сусідніми народами. Дослідження докладно розбирає причини конфлікту між українцями та поляками.

Ескалація цього конфлікту розпочалася після того, як Польща встала на дорозі української незалежності. Автор особливу увагу приділяє польсько-українському протистоянню у 1918-20 роках та посилення протиріч між поляками і українцями у міжвоєнній Польщі.

Кривавої кульмінації конфлікт між українцями і поляками сягнув під час Другої світової війни. Цей етап і через 75 років потому лишається яблуком незгоди між польським і українськими істориками.

"Богдан Гудь обрав свою власну форму полеміки з польськими колегами коли йдеться про спростування витвореного у польській громадській, а почасти і науковій думці стереотипу "кровожерливості" українців, безапеляційного звинувачення ОУН і УПА в організації "волинської різні", а також методики підрахунку числа її жертв. Він широко використовує суто польські матеріали, які це спростовують, а відтак порівнює їх з українськими," - зазначає у рецензії Віктор Голубко.

"Хоча стрижневим сюжетом книги є конфлікти, варто наголосити на тому, що він ні на йоту не виправдовує злочинних вчинків котрих допустилися супроти поляків українці чи навпаки. На сторінках книги вони знайшли беззастережне засудження і водночас ретельне пояснення причин sine ira et studio".

Презентація відбудеться:

Час: 26 травня, о 14:00

Місце: Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, Факультет історії, політології та національної безпеки, ауд. 209

Адреса: Луцьк, вул. Шопена, 24

 Професор Богдан Гудь

Нагадуємо, Богдан Гудь – доктор історичних наук, професор університету Львівського національного університету ім. Івана Франка, автор багатьох досліджень з історії польсько-українських взаємин, зокрема: "Нелегка дорога до порозуміння" (1997), "Українці і поляки. Хто винен?" (2000), "Україно-польські конфлікти новітньої доби: етносоціальний аспект" (2011) та інших.

Читайте також:

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про "геноцид" на Волині вигідні Росії"

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.