АНОНС: У Києві відкриють виставку про українців у таборах Третього Райху

30 людських доль за дротами 11 таборів Третього Райху. Про них - виставка "Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори". Проект представлять 8 травня - у день завершення Другої світової війни у Європі.

Вихідці з України були і в Аушвіці, і в Бухенвальді, і в Дахау, і в Равенсбрюку, в інших концтаборах нацистської Німеччини. Вони розчинилися в морі різних національних груп: "росіян" (громадян СРСР), "поляків", "угорців", "румунів".

Через те, що Україна не була незалежною, ми не знаємо, скільки точно наших співвітчизників пройшли нацистські "млини смерті". Але український вимір концтаборів ілюструють долі українських в'язнів.

 

"Полонені червоноармійці, примусові робітники, українські націоналісти, духовенство, жінки й навіть діти - таким був їх український контингент. За колючим дротом опинялися й інші мешканці України: євреї, кримські татари, роми. І кожній із цих спільнот нацизм готував свою долю", - коментує один із авторів виставки історик Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

Історії, наведені у виставці, говорять: багато українців не хотіли миритися з роллю пасивних рабів нацизму. У таборах вони формували мережі взаємодопомоги та підпільні організації, навіть у  здавалось безнадійних умовах наважувалися на втечі, бунти й повстання, готові були пройти пішки тисячі кілометрів, аби повернутися на Батьківщину.

"В цій виставці - про те людське, що нездатна знищити жодна система. Про небайдужий погляд, розказану казку, простягнуту руку, розділений окраєць хліба. Про силу волі, віри і любові. Про перемогу надії. Про тріумф людини", - говорить Володимир В'ятрович, Голова Українського інституту національної пам'яті.

Учасники:

-          Євген Нищук, Міністр культури України,

-          Володимир В'ятрович,  Голова Українського інституту національної пам'яті,

-          Іван  Ковальчук, директор Національного музею історії України у Другій світовій війні,

-          Анастасія Гулей - колишня ув'язнена концтаборів Аушвіц, Берген-Бельзен,  голова Української організації борців антифашистського опору (колишніх політичних в'язнів фашистських концтаборів),

-          Ганна Стрижкова - колишня ув'язнена концентраційного табору Аушвіц,

-          Ігор Бігун,  співавтор виставки, науковий співробітник Центру досліджень Визвольного руху,

-          Володимир Бірчак, співавтор виставки, керівник академічних програм Центру досліджень Визвольного руху,

-          Олеся Ісаюк, PhD, співавтор виставки, наукова співробітниця Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" (Львів).

ДОВІДКА: 

Після Другої світової війни Ліга українських політичних в'язнів з'ясувала, що українці були в 26 концтаборах та їхніх філіях. За приблизними оцінками Ліги, в Бухенвальді на 1942 рік з-поміж 15 тис. громадян СРСР ("росіян") 5 тис. були українцями. На початку 1943 року українці складали 15% бранців Майданека.

У таборі Флоссенбюрг українців налічувалося чверть від ув'язнених "поляків" і не менше половини від "росіян". Історики говорять про близько 110 тис. вихідців з України, яких депортували до концтабору Аушвіц: 15 тис. червоноармійців, 95 тис. євреїв із Закарпаття і близько 600 членів ОУН.

8 травня, 12.00

Місце: біля будівлі Головпоштамту (Київ, вул. Хрещатик, 22).

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень визвольного руху, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького", Галузевий державний архів СБУ.

Медіа-партнери: Радіо Свобода, ТСН.ua, Історична правда, Gazeta.ua, Укрінформ, телеканал Еспресо.

"Важливо не робити з пам’яті божество", - Євгеній Стасіневич

Публічне інтерв'ю з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Отруєння. Фрагменти книжки Віктора Ющенка"Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті"

Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Андрій Бандера. Батька – за сина

У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.