Спецпроект

80 років тому було знищено 127 українських православних святинь на Холмщині та Підляшші — УІНП

Цьогоріч виповнюються 80 роковини від трагічних подій — проведення акції руйнування українських православних церков на Холмщині і Південному Підляшші. Силами польського війська й поліції протягом 60 днів, у 1938 році, зруйновано 127 храмів і каплиць.

Зі середини травня до 16 липня 1938 року польська влада провела спеціальну кампанію, що отримала назву "ревіндикація" (з польської — "повернення майна") і найбільше зачепила Холмщину й південне Підляшшя, заселені переважно українцями, нагадують в Українському інституті національної пам'яті.

Її мета — ліквідація православних храмів і громад. Акція була елементом цілеспрямованої політики тогочасної польської влади спрямованої на асиміляцію українців За даними Люблінського воєводського уряду, було знищено 91 церкву, 10 каплиць, 26 молитовних будинки, загалом 127 святинь.

Окрім цього, 3 церкви передано Католицькій церкві, 4 храми використовували в якості моргів. Серед зруйнованих було 50 діючих церков, а також цінні пам’ятки церковної архітектури.

 Священик та прихожани православної церкви в Березні, яку зруйновано в 1938 році 

Військові та поліційні формування, які брали участь у руйнуванні храмів, прибували в населений пункт на світанку, інколи вночі. Їх супроводжували представники місцевої адміністрації.

Якщо храм був діючим, виконавці акції примушували православного священика винести дарохранительницю (священну посудину, що використовується для причастя) з Дарами. У випадку відмови погрожували ув’язненням. Проте частіше знищували сам храм разом із усім оснащенням, включно з парафіяльними бібліотеками чи архівами.

Під час цілеспрямованої руйнації українських православних церков у 1938 році, знищено найстаріші пам’ятки церковної архітектури на території тодішньої Польщі: храм у Білій-Підляській 1582 року, Замості 1589-го, в Корниці 1578-го та інші. Розібранню підлягала й одна з найстаріших мурованих православних церков у Польщі  церква Успіння Пресвятої Богородиці в Щебрешині (XVI ст.).

Лише після протестів місцевої інтелігенції отримано згоду на її часткове збереження "у якості історичних руїн".

Знищення українських церков напередодні Другої світової війни стало одним із чинників подальшого загострення польсько-українських стосунків, їх переростання у конфлікт та збройне протистояння.

Детальніше про акцію руйнування православних церков на Холмщині та Підляшші читайте тут.

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.