Археологи досліджують курган на Вінниччині

Гайсинська археологічна експедиція НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України розпочала розкопки кургану скіфського часу V-IV ст. до Р.Х., розташованого в межах Гайсинської міської ради Вінницької області.

Про це йдеться у повідомленні на сайті НДЦ "Рятівна археологічна служба" ІА НАН України.

 Фото: прес-служба РАС

Оскільки місто досить інтенсивно розвивається та потребує загосподарювання нових теренів, виникла потреба у проведенні пам’яткоохоронних робіт на цій пам’ятці.

Дослідження проводяться на замовлення Гайсинської міської ради.

Як і більшість пам’яток такого типу, цей курган має досить складну історію вивчення – починаючи від аматорських розкопок кінця ХІХ ст. і досліджень місцевого археолога М. Лобая у 1978 р. та завершуючи сучасними грабіжницькими вкопами.

"На сьогодні фахівці центру провели попереднє обстеження решток кургану. Виявилося, що у 1978 р. він не був повністю розкопаний – розповідає начальник експедиції, молодший науковий співробітник Богдан Сало. – Після розчищення території від кущів встановлено, що збереглися східна і західні частини насипу. Водночас зафіксовано велику кількість грабіжницьких ям на всій площі пам’ятки, деякі - досить недавні. Ми проводитимемо дослідження базуючись на інформації про попередні роботи, поєднуючи її із актуальним станом пам’ятки".

Окрім розчищення решток кургану від рослинності, було також обстежено прилеглу територію. У результаті цього виявили невідомі до цього кургани, які, на превеликий жаль, поступово зникають внаслідок оранки. Про нововиявлені об’єкти культурної спадщини та стан їхнього збереження проінформовано орган охорони культурної спадщини Вінницької облдержадміністрації.

У перші дні досліджень виявили рештки розкопу з 1978 р. та заклали археологічні траншеї вздовж збереженої західної частини насипу. Знайдено також фрагменти керамічного посуду скіфського часу і уламок свердленої сокири.

Нагадуємо, що днями Київрада ухвалила рішення щодо розкопок на Поштовій площі.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".