Петлюрівських отаманів Орлика, Ногу і Смутенка-Хоменка реабілітовано

Повстанського отамана Федора Артеменка ("Орлика") та його соратників, які в 1920-1922 роках воювали проти комуністичної влади на Київщині, реабілітував Апеляційний суд Київської області.

 Отаман Орлик - Федір Артеменко

Суд розглядав справу за заявою прокурора Київської області, внесеною у порядку ст. 7 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України.

Суд дійшов висновку, що петлюрівські отамани Федір Артеменко ("Орлик") та його побратими Яків Смутенко-Хоменко і Федір Нога чинили супротив чинному на той час комуністичному тоталітарному режиму, брали участь у збройних загонах Української Народної Республіки та вчиняли інші дії, які безумовно свідчать про їх боротьбу за незалежність України на початку ХХ століття.

Повстанські загони під керівництвом отамана Орлика у 1920-1922 роках нападали на радянські гарнізони й частини Червоної армії, проводили агітаційну роботу серед населення в районах Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Ворзеля, Клавдієвого, Бородянки, ст. Тетерів (смт Пісківка), Радомишля, Іванкова, Димера, Чорнобиля, Фастова, Макарова сучасної Київської області.

За свою визвольну діяльність постановою Київської губернської надзвичайної комісії від 26 лютого 1922 року Артеменка-Орлика Федора Петровича, Хоменка-Смутенка Якова Несторовича та Ногу Федора Архиповича визнано ворогами радянської влади, невиправними бандитами та засуджено за ст. 58, ст. 68 ч.ч. 1,2 ст. 76 Кримінального кодексу УРСР 1922 року до найвищої міри покарання – розстрілу.

Вивчивши архівну кримінальну справу, прокуратура Київської області з'ясувала, що вказані особи були засуджені необґрунтовано за боротьбу за незалежність України, яка проявилася в участі й керівництві збройними загонами УНР, а також у боротьбі проти чинної влади у інший спосіб.

ДОВІДКА:

Артеменко Федір Петрович ("Орлик") (1898, Гостомель, нині Київська обл. – 1922, Київ) – активний учасник повстанського руху в Україні. Воював на фронтах Першої світової війни, поручник царської армії. Під час Гетьманату служив у Київській комендатурі.

За Директорії УНР – начальник штабів Фастівського та Козятинського гарнізонів. У складі Армії УНР брав участь у боях проти Червоної армії. Із вересня 1920 року очолював 1-й партизанський загін ім. С. Петлюри, який до 1922 року діяв у Київській губернії. Хворим захоплений ЧК в січні 1922 року, згодом розстріляний.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".