Науковці відтворили карту, яка допомогла Колумбу відкрити Америку

Американські вчені відтворили карту, яка стала натхненням для мореплавця. Саме завдяки їй чоловік здійснив знамениту подорож через Атлантику та став відкривачем Америки.

Як повідомляє "Гал-Інфо" з посиланням на "Live Science", карту зуміли відновити науковці з Університету Рочестера, що в штаті Нью-Йорк. Зробили це завдяки цифровим технологіям та тривалому дослідженні.

Карта, яка надихнула Христофора Колумба на подорож Атлантикою. Фото: "Live Science"

Відомо, що автором карти був німецький дослідник Хенрікус Мартеллус. Мапа була створена у 1491 році та вважалась найбільш точним зображенням географічних об'єктів Землі.

Зокрема, в документі вперше правильно були нанесені обриси Японії. З часом карта мала значні пошкодження та стерті надписи, відтак дослідники повністю відновили все зображення.

"Команда використовувала декілька різних довжин хвиль, щоб сфотографувати карту – від ультрафіолету до інфрачервоного. Все тому, що Мартеллус використовував різні пігменти для написання цього тексту", – розповів науковець Чет ван Дузер.

За словами дослідника, візуалізація підтверджує здогадку, що Христофор Колумб був ознайомлений зі змістом карти. Відтак знаменитий мореплавець користувався нею, щоб знайти найкоротший шлях до Індії, що закінчилось відкриттям Америки, якої, звісно, на мапі не було.

"У біографії Фердинанд Колумб зазначив, що його батько знав, який курс приведе його до Японії. А робота Мартеллуса була єдиною картою Японії, яка показувала розташування країни. По суті, ця карта вплинула на ідеї Колумба про географію Азії та стимулювала його здійснити подорож", – додав Чет ван Дузер.

Читайте також:

"Кола на полях", або як спека допомагає археологам робити історичні знахідки. ФОТО

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.