Жезл «ямника». Археологи знайшли цікаве поховання. ФОТО

Група археологів виявила поховання на Запоріжчині, яке датується третім тисячоліттям до Р.Х. і відноситься до бронзового віку. Знахідку виявили в районі села Пологи.

Про це повідомили на своїй сторінці в Facebook запорізькі археологи, – передає ІА ЗІК.

 Поховання вождя племені "ямників"

Фото: 061.ua

Поховання знайшли і вивчили співробітники Бердянського педагогічного університету, краєзнавчого музею спільно з археологами ЗНУ.

Під шаром грунту, на глибині трохи більше 10 сантиметрів був знайдений скелет чоловіка, якому на момент поховання, за попередніми даними, було 40-50 років. Його зріст був близько 2-х метрів.

 Бронзовий ніж знайдений поруч з похованням

Фото: 061.ua

Біля скелета археологи знайшли бронзовий ніж і жезл, що говорить про статус похованого.

Археолог Геннадій Тощев зазначає, що така знахідка виявлена в степовій зоні на території Запорізької області вперше.

Поки археологи зробили висновок, що знайдені останки належать вождю племені "ямників".

 Жезл вождя племені "ямників"

Фото: 061.ua

Довідка. Ямна культура, Культура охрових могил (ямна етнокультурна спільність) – археологічна культура кінця мідної доби (енеоліту) та ранньої бронзової доби (3600–2300 до Р. Х.), поширена в Східній Європі від Уралу до середнього Дунаю; в Україні в степових і лісостепових зонах, у сточищі Дніпра, на Приазов’ї і в Криму (Сторожова могила, середній і верхній шари Михайлівського поселення, Скелі Каменоломні та ін.)

Основна ознака ямної культури – поховальні пам’ятки, поховання у положенні ембріона (підігнутими до обличчя колінами) під курганами(найдавнішими з відомих понині). Відкрив культуру В. О. Городцов.

Нагадуємо, що у Чернігові археологи знайшли цікаву монету з Херсонеса.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка