Одеських реконструкторів середньовічного фехтування намагаютсья виселити з приміщення

Одеську асоціацію історичної реконструкції і фехтування "Тангар" міська влада Одеси намагається виселити з приміщення. Крім того, з реконструкторів хочуть стягнути 200 тисяч гривень орендної плати.

Члени клубу вважають, що на підвал, де розташовується їхній клуб, претендує орендатор приміщення на першому поверсі, пише "Думская".

Підвальне приміщення площею 150 квадратних метрів у будинку в центрі Одеси асоціація "Тангар" орендувала на пільгових умовах у 2010 році – за символічну одну гривню на рік. До того підвал упродовж багатьох років стояв закинутий і завалений сміттям.

 

У клубі "Тангар" тренуються 50 аматорів історичного фехтування у віці 15—60 років. Вони беруть участь в організації фестивалю "Порохова вежа", відкритого чемпіонату з історичного фехтування в Білгород-Дністровській фортеці, а також турніри серії "Сталева ліга". Найкращі члени клубу виступають за національну збірну України з фехтування.

В  Одеській асоціації історичної реконструкції і фехтування навчаються середньовічним бойовим мистецствам та історичному танцю на підставі історичних джерел і музейних зразків.

 

На базі клубу "Тангра" працюють грутки й майстерні, де вивчають побут і ремесла середньовіччя — працююь з металом, виготовляють обладунки, шиють одяг і взуття  з натуральних матеріалів, використовуючи технології того часу.

Щороку реконструктори ретельно продовжували договір оренди з міськрадою. Проблеми почалися восени 2017 року, коли приміщення над "Тангаром" викупила фірма, яка належала бізнесменові Ігорю Боделану — племіннику екс-мера Одеси Руслана Боделана.

"Він заходив до нас у гості, оглянув підвал, оскільки вони під час ремонту свого приміщення міняли труби. Доступ ми, природно, обмеженити не могли. Він сказав, що все про нас знає і, якщо ми захочемо звідси з’їхати, він перший на чергі. Ми запевнили його, що нікуди з’їзджати не збираємося, на чому й розійшлися", — розповідає Магденко.

 

Але вже в кінці листопада 2017 року "тангарівці" отримали листа з департаменту комунально власності, в якому їх поінформували, що місто договір оренди з ними продовжувати не буде. Проте реконструктори все одно подали весь пакет документів на продовження договору, в тому числі страховку на наступний рік, експертну оцінку приміщення, угоди з ЖЕКом і мініципальним управлінням охорони пам’ятників.

"Упродовж січня 2018 року я неодноращово звертався в комунальну власність із запитами про долю нашого договору, але мене постійно годували "завтраками". Ротім у кінці місяця прийшов лист про те, що угоду все одно не продовжуватимуть і нам варто вимітатися без усяких причин. У неофіційній розмові з інспектором мені сказали, що за приміщення "занесли грошей" і шансів у нас жодних", — говорить Магденко.

 

Віце-президент асоціації протягом півроку намагався потрапити на прийом до мера, писав звернення в міськраду, спілкувався з головою комісії з питань освіти, спорту, культури й туризму, але все дарма.

Муніципалітет подав до суду на "Тангар" з вимогою залишити приміщення й заплатити 200 тисяч гривень орендної плати, яку нараховували без пільг із листопада 2017-го. Перше засідання суду у справі позову було 9 жовтня.

Реконструктори мають намір відстоювати своє право на приміщення до останнього. 

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками