АНОНС: У "Мистецькому арсеналі" — дискусія "Український бомонд 20-х років"

28 жовтня "Мистецький арсенал" запрошує долучитися до дискусії про українську творчу інтелігенцію 20-х років минулого століття. Про митців, які вірили, що можна створити українську культуру на "периферії Радянського Союзу".

У дискусії візьмуть участь дослідниця українського театру 20-х років Мейхілл Кортні Фаулер (Mayhill Courtney Fowler) та Ярина Цимбал, літературознавець і редактор, дослідниця літератури 1920-х років і українського авангарду. Модеруватиме розмову Вірляна Ткач. 

 

Під час дискусії також відбудеться презентація книги Мейхілл Фаулер "Бомонд на краю імперії". Книга аналізує зародження радянської культурної інфраструктури у 1920-1930-х р.р. Але, основний акцент книги не на Москві, а на регіонах, не на літературі, яку і так часто згадують, а на театрі. Мова йде про колективну біографію групи молоді, які були бомондом і творили культуру, як радянську, так і українську. 

Мейхілл Фаулер — доцент кафедри історії в Стетсонському університеті (штат Флорида, США), де також керує програмою російських, східноєвропейських та євразійських дослідженнь. Вона викладає та досліджує історію культури Росії і східної Європи, з особливим наголосом на Україні.

Писала про різні аспекти радянської культури. Здобула ступінь доктора філософії з історії у Принстонському університеті, ступінь бакалавра з російської філології у Єльському університеті, та ступінь магістра мистецтв у Національній театральній консерваторії.

28 жовтня, неділя, о 14.00.  

Місце: "Мистецький арсенал" (Київ, вул. Лаврська, 10-12).

Організатор: "Мистецький арсенал" за підтримки відділу преси, освіти і культури Посольства США в Україні.

Вхід за квитком на виставку "Курбас: Нові світи".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.