Спецпроект

79% українців вважають Голодомор геноцидом. ІНФОГРАФІКА

Переважна більшість дорослих громадян України згодні з тим, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу і що його організаторами були Йосип Сталін та все центральне керівництво СРСР.

Про це йдеться в дослідженні Соціологічної групи "Рейтинг", проведеному впродовж 20—29 жовтня цього року. Геноцидом Голодомор вважає 79% українців, причому мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти так вважають частіше за інших.

Проти 2010 року кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом українського народу збільшилася на третину.

Твердження про Голодомор як геноцид поділяє  абсолютна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та відносна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%)

Головними винуватцями геноциду опитані вважають Йосипа Сталіна (47%), центральне керівництво СРСР (39%), органи держбезпеки ГПУ—НКВД (28%), а також вище керівництво Української СРР (23%).

Провину на "куркулів" (заможних селян) та природні умови поклали відповідно 3% і 5%.

 Респонденти мали змогу обирати кілька варіантів

Про особисту провину Сталіна у організації Голодомору в Україні, частіше говорили мешканці західних та центральних областей. Натомість, щодо провини радянських каральних та владних органів частіше висловлювалися як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу.

Респонденти Півдня менше за інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природніми умовами.

 

Запалити свічку пам’яті в День пам'яті жертв Голодомору збираються 68% опитаних, а 21% не планують цього робити.

Недавнє визнання з боку Сенату США Голодомору геноцидом українців схвалює 69% респондентів, а 62% погоджуються з потребою продовжувати домагатися визнання Голодомору геноцидом на міжнародній арені.

 

Загалом, за останні 10 років спостерігаєтсья тенденція до зібльшення числа тих громадян, які вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом і звинувачують у ньому партійно-радянське керівництво й органи держбезпеки УСРР та СРСР. Відповідно, менше стало тих, хто вважає, що причинами геноциду були природні фактори або саботаж "куркулів".

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Читайте також:

85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. ПЛАН ЗАХОДІВ

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.