АНОНС: У Чернівцях презентують книгу «Майдан від першої особи. Регіональний вимір»

Український інститут національної пам’яті упродовж п’яти років реалізує проект «Майдан: усна історія». Його метою є збереження пам’яті про Революцію Гідності, вшанування учасників подій, Героїв Небесної Сотні. Задля цього здійснено усноісторичне опитування очевидців та учасників масових протестних акцій, що проходили у столиці та регіонах.

Про це йдеться на сайті УІНП.

 

На основі записаних інтерв’ю формується архів усної історії, а також підготовлено серію друкованих видань "Майдан від першої особи". У 2015 р. вийшов випуск "45 історій Революції Гідності", у 2016 р. – "Мистецтво на барикадах".

"Майдан від першої особи. Регіональний вимір" є третім випуском серії. Його метою є реконструкція подій місцевих майданів, адже під час Революції столиця перебувала в центрі суспільної уваги, а протестні рухи в областях – на її периферії. Заповнити цю прогалину та сформувати уявлення про Майдан як загальноукраїнське явище і покликаний збірник.

Випуск складається з 25 розділів – за кількістю регіонів України. Розділи подаються за назвами областей, розташованими в алфавітному порядку. У 2017 році вийшла перша частина випуску, до якого увійшли регіони, починаючи від Автономної Республіки Крим до Луганської області. Цього року видано другу частину з розділами про решту областей, в тому числі й про події у Чернівецькій області.

На відзначення п’ятої річниці Революції Гідності Українським інститутом національної пам’яті заплановано провести низку регіональних презентацій. До участі у презентації в Чернівцях запрошуються інтерв’юери, координатори збору усних свідчень, оповідачі з Чернівецької, Львівської, Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської та Хмельницької областей.

Спікери:

Тетяна Ковтунович, завідувач сектору обліку та збереження усних джерел Українського інституту національної пам’яті;

Тетяна Привалко, координатор регіональних записів проекту "Майдан: усна історія" Українського інституту національної пам’яті;

Петро Шимків, краєзнавець, член правління Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка;

Михайло Хомишак, фермер, голова ГО "Максимівська ініціатива";

Надія Тлумацька, вчитель, бібліотекар, заступник голови ГО "Максимівська ініціатива";

Борис Пошивак, координатор Громадської ради Майдану, голова ради Студентського Братства Львівщини;

Марія Доманська, активістка луцького Євромайдану, журналістка інтернет-ресурсу "Громадське. Волинь";

Павло Гомонай, голова Громадського конвенту ужгородського Майдану;

Сергій Штурхецький, доцент кафедри журналістики НаУ "Острозька академія";

Отець Валерій Сиротюк, настоятель собору Успіння Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви.

Модератор: Ганна Скорейко, директор Науково-дослідного центру буковинознавства, координаторка та інтерв’юерка усноісторичного опитування про події Революції Гідності у Чернівцях.

Час: 14 грудня, п’ятниця, 12.00.

Місце: м. Чернівці, вул. Кобилянської, 2, Буковинський медіа-центр "Belle Vue".

Вхід вільний

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"