У Польщі закрили справу «прославляння Бандери» у Сагрині

Районна прокуратура в Грубешові перевіряла, чи під час урочистостей в Сагрині (під час вшанування загиблих українців у селі в березні цього року) не було фактів прославляння Степана Бандери.

Про це повідомляє Наше Слово.

 Олександр Пирожик

Зразу після врочистостей польський сайт "Kronika Tygodnia" повідомив, що 10 березня на кладовищі перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик згадував Степана Бандеру. Через це польські активісти викликали поліцію. Поліція перевірила документи волинського політика, однак вирішила не затримувати його.

"Коли українці пішли помолитися за загиблих в Сагарині, один з учасників, одягнених у вишиванку „бандерівського" кольору зі вставленим нагрудним знаком націоналістичної партії „Свобода" виступив з промовою, розхвалюючи УПА, Бандеру і Шухевича.

Він сказав, що Бандера завжди буде національним героєм України, таким же, як для поляків Пілсудський", – повідомив виданню Вєслав Гук з Товариства вшанування поляків помордованих на Волині у Замості.

Зі слів члена організації можна було зробити висновок, що українець прийшов, аби прославити "бандерівську ідеологію". Враховуючи зміни до закону "Про Інститут національної пам’яті", це – заборонені законом дії, і тому справою занялася прокуратура, яка тепер закрила слідство.

"Розслідування у цій справі щодо підозри про поширення ідеології тоталітарного та нацистського режимів 10 березня 2018 року в Сагрині (тобто за правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 256 Кримінального кодексу), було припинено через відсутність ознак заборонених дій", – інформував Артур Кубік, прокурор районної прокуратури у Грубешові. Він повідомив теж, що Олександра Пирожика не допитували як свідка у справі.

Нагадуємо, що районна прокуратура в Замості закрила слідство у справі промови Григорія Купріяновича, голови Українського товариства у Любліні, з якою він виступив 8 липня у Сагрині.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?